WWW.LIBRUS.DOBROTA.BIZ
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - собрание публикаций
 

«т е ш М. П. Драгоманова Заручники чужо! вш ни: Не знаю, шановний читачу, чи спадало Вам коли на думку, що мхж такими, здавалося б, географхчно далекими народа­ ми, як ггалшщ та ...»

ОлександрПОТИАЬЧАК

Нацхональний педагопчний университет

т е ш М. П. Драгоманова

Заручники чужо! вш ни:

Не знаю, шановний читачу, чи спадало Вам коли на думку,

що мхж такими, здавалося б, географхчно далекими народа­

ми, як ггалшщ та украхнщ, хснуе певна ментальна близькхсть,

навт», якщо хочете, подхбшсть. На елементарному р{вш вона

простежуеться в господарств1 й матер1альнш культур!: обидва народи традицшно землеробсыа, а хл1бнх страви е ос­

новою украшськох та ггалшськох нацюнальних традиций харчування. Фаххвщ з музичного фольклору й музикантипрофесюнали свхдчать про (кобливу мелодхйшсть хталшських та украшсысих пкень. М овознавщ шукають подхбностх в мовах обох народов 1 ствердно вказують на однакову хх привабливкть у свохй милозвучностх. Н авкь у сучаснш Свропх украшцх та палийщ вир1зняються дещо помхтншюю, нхж у свохх сусхдхв, релхгхйшстю, бережливим ставленням до народних традиций хспоконвхчних родинних цшностей .

кторична доля здавна пов язала Украшу та 1талпо. Щ е на початку I тисячоллтя в!д Р1здва Христового терени сучасного украхнського Правобережжя й П ричорноморсью степи стали кордоном двох цивЫзацш - Римськох хмперхх 1 варварського свхту. У Х Н - Х Ш ст. цю своерхдну естафету культурних взаемовплив1в перейняла Генуезька Республика, заснувавши у Пхвнхчному Причорномор’хторговельнх колони .

Не внпадково у середньовхччх саме хталшцх найбхлыпе з европейщв вхдвхдували Украшу й писали про нех, а ушверситети Ггалп стали мкцем навчання х пращ багатьох освхчених украхнцхв .

Примхлива доля не раз зводила украхнцхв та 1талшцхв х в кривавому герцх вхйни. Найвхдомхш1 епхзоди нового часу участь сорокатисячного хталхйського контингенту у франкоросхйськхй вхйнх 1812 р. х п’ятнадцятитисячного експедицхйного корпусу Сардинського королхвства у Сххднхй (Кримськш) кампанп 1853 -1 8 5 6 рр. на боцх антиросшськох коалхцп Оттоманськох П орти, Велико! Британп та Францп .

У Першхй свхтовш вшнх тисяч1 хталхйцхв воювали у складх австро-угорськох армн на пхвденно-заххдному фронтх в ме­ жах Украхни .

В роки Другох свхтовох В1йни хталхйськх вшськовх всупереч власнхй волх знову опинилися на територп Украхни .

22 червня 1941 р., у день нападу нацистськох Нхмеччини, фашистська 1талхя також оголосила вхйну СРСР. На Сххдний фронт дуче кинув Ггалшський експедицхйний корпус, шзнхше реорганхзований в армхю. «Спхраль 1стор н » зробилачерговий оберт: десятки тисяч уродженцхв Апеннхн х Сицилп поклали свох життя в далекхй крахнх, на чужхй вхйнх за такх ж чужх, авантюристичнх хнтереси. I знову ареною дивного у свош неприродностх протистояння виявилася Украхна, причому в 1941-1943 рр. вояки хталхйськох армхх бачили нашу землю ДВ1Ч1. Спершу, коли вони в ар’ергардх нацистського вермахту йшли пхвденним украхнським степом у той безславний «сххдний пох1д ». Удруге, коли, вхдчувши всю гхркоту поразки й полону, поверталися до 1талп через радянськх табори на територп Украши .

Парадоксально, але попри весь трапзм розв’язанох тоталггарними диктатурами жорстоко! вшни, ггалшсъю « о к у ­ п ай те» й мкцеве укра'шське населения обош льно демонстрували зовам шший, незвичний у девальвованш кривавою бшнею систем! цшностей досвщ взаемин, що Грунтувався на людяностх й взаемоповазь Показовий приклад (один 13 багатьох): 10 грудня 1941 р. запн 13 двох сотень партизашв напав на охорону шмецького табору для радянських вшськовополонених у Знам’янщ Юровоградсько! область Тод1 було вби­ то трьох охоронщв, поранено ще одного й визволено з п о­ лону 320 бранщв .





Але солдата й офщери розмицено!' зовам поряд 13 табором ггалшсько! вшсъково! частини жодним чи­ ном не втручалися в ситуацию й зберкали нейтралитет Н атомкть геть йпш т д х о д и у ставленш до ггалшських «ф а ш и сп в » виявила тоталкарна влада й радянськ! спецслужби, розглядаючи вцш лих у таборах, обеззброених учорашшх вороп в як дармову робочу силу, шструмент досягнення ПОЛ1ТИЧНИХ щлей 1 зааб щ еолопчного протистояння в умовах «холодно!' в ш н и », щ о набирала обер к в. Зрештою, комусь 13 цих заручниюв чужо1 вшни доля подарувала можливкть щасливого повернення додому, а для багатьох ггалшщв украшська земля стала мкцем останнього спочинку.. .

Не можна сказати, що мое защкавлення темою ггалш­ ських бра Н Щ В у раДЯНСЬКОМу ПОЛОН1 П ер10Д у Д р у Г 0 1 СВ1Т0В01 вшни виникло спонтанно. Почалося все у 2003 р., коли шсля багатомкячного очйсування я отримав можливкть працювати в фондах практично недоступного дослщникам Галузевого державного арх1ву М ш ктерства внутршш1х справ Украши у м. Киевь Працюючи з документами фонду «Управлшня у справах вшськовополонених та штернованих Н К В С (М В С ) Украшсько! Р С Р », я звернув увагу на о б ’емну теку матер1ал1в у понад 300 аркупнв 13 типовою Коваль М В. Украша в Друпй свгговш 1 Велиюй Вггчизняшй вшнах (19 3 9 -1 94 5 рр.) / М. В. Коваль. - К.: Видавничий д ш «Альтернативи», 1 9 9 9.- С. 2 1 1 -2 1 2 .

казенно-канцелярською назвою - «Листування по вшськовополоненим ггалшцям» 1 датами - 1946-1948 рр. Найбглыпе вразив мене тод1 аркуш реестрацн використання матер1ал1в цк!' арх1вно1 справи: вш не мктив жодного запису.. .

Одразу ж подумки запитав у самого себе: невже за багато десятилхть ш хто з 1сторик1в так 1 не торкнувся цих докумен­ т е ? А трохи згодом, уже те л я захисту дисертацй, 1дея специ­ ального предметного/ досл1дження цього малов1домого ет зод у «росш ськ ого полону» ггалшщв почала набувати конкретних обриав .

З ’ яС уВ аЛ О С Я, Щ О 3 1СТОрН у ч аС Т 1 1ТаЛШ СЬКИХ ВШ СЬК у В1ЙШ РПмеччини проти С Р С Р кнуе чимала мемуарна, публщистична та наукова лггература. 1сторики досить докладно розглянули перебк бойових операцш, у яких брали участь 1талшсью вшська, IX результати й наслхдки. Картини щлковитого розгрому одинадцяти див1зш 8-1 1талшсько1 армп, особи ст! життевх трагедй бш щ в 1 командир1в, як1 не бажали воювати заради авантюристичних, хворобливих амбщш свого ф аш и стского вождя, - типов! сюжети праць радянсучасних росш ських к т О р И Ю В, присвячених «С Х 1 Д СЬКИХ 1 ному походу» нгалшсько!' армп. Намагання поясните при­ чини поразки сво1х див1зш стратепчними прорахунками шмецького командування, зневажливим ставленням генералггету, офщ ер1в 1 солдат1в вермахту до свопе союзниюв, примхами «р о с!й сь к о го » кл1мату 1 несприятливими погодними умовами - базов1 тези ггалшсько! кторюграфп проблеми. Сталося так, щ о за аргументами обох сторш к торюграф!чного « ф р о н т у » довг1 десятилггтя губилась, а точшше, св1дом о замовчувалась шша, породжена пол!тичними амбйцями Бешто Муссолш1 та конкретною вшськовостратепчною й тактичною ситуацкю на шмецько-радянському фронт! проблема - трапчна доля десятюв тисяч 1ТаЛ1ЙСЬКИХ б р а Н Ц 1 В, ЯК1 В рОКИ Д р у Г 0 1 СВГГ0В01 ВШ Н И опинилися як у радянських, так 1 в нацистських таборах для вшськовополонених .

Ч И С Е Л ЬШ С ТЬ 1ТАЛ1ЙСБКИХ БРАНЦ1В У С Р С Р

За даними радянського Н К В С в1д 5 берсзня 1944 р., у та­ борах для вшськовополонених перебувало 10 624 1талшщ ' .

1мов1рно, бкышсть 13 них становили бшщ та офщери АРМ1К, яким вдалося пережита жахливу зиму 1942-1943 рр. 12 травня 1945 р. нарком внутршшх справ С Р С Р Л. Бер1я доповЬ дав И. Сталшу про те, що на зб1рних пунктах, у таборах 1 спещальних шпиталях Н К В С С Р С Р утримувалося вже 19 889 вшськовополонених ггалшщв 1 Очевидно, що такий 2 .

в1дчутний прирост став можливим лише за рахунок вшськовослужбовщв, штернованих нацистською Н 1меччиною наприкшщ 1943 р., а тел я захоплення Червоною армкю краш Центрально! 1 ГИвденно! Свропи депортованих у радянсью табори для вшськовополонених. Осильки депортащя бранЦ1В до С РС Р тривала й надал1, то станом на 4 червня 1945 р .

у списках вшськовополонених нал1чувався вже 20 501 1таЛ1ець 3. Упродовж юлькох наступних тижн1в, поки тривала процедура полонення вшськовослужбовщв вермахту, чисельН1сть 1тал1Йц1в у радянському полош зросла лише на 18 оа б .

Цей факт шдтверджуе доводка про илыасний, нацюнальний 1 кадровий склад вшськовополонених, складена начальником 2-го в1дд1лу ГУПВ1 Н К В С С Р С Р подполковником О. Бронн1ковим: у документ! в!д 27 червня 1945 р. йдеться про 20 519 ггалшських в1Йськовополонених (3 генерали, 672 офн цери та 19 844 солдата 1 молодш! командири)4 .

–  –  –

13 серпня 1945 р. Державний комотет оборон и С РС Р ухвалив постанову № 9843сс « П р о звьльнення та повернення 1 Галицкий В. П. Трагедия итальянских военнопленных на Восточном фронте / В. П. Галицкий / / Обозреватель-ОЬхегуег. - 2008. - С. 119 .

2 Государственный архив Российской Федерации (далее - ГА РФ). Ф. 9401. - О п. 2. - Д. 96. - Л. 10-11 .

3 Там же. - Д. 103. - Л. 189 .

4 Центральное хранилище историко-документальных коллекций Рос­ сийской Федерации (далее - Х И Д К РФ). - Ф. 1/п. - О п. 01е. = Д. 15а. Л. 6 9 -7 1 .

708 000 вш ськовополон ен их р я дового та на батыйвщ ину унтер-оф щ ерського ск ладу» 1. Т о го ж дня нарком в н у т р ш С Р С Р Л. Бер1я ш дписав наказ « П р о зв^льнення ш х справ Н К В С 1 спецш питачастини вш ськовополонених 13 таборов Л1В ». З п д н о з цим нормативним приписом (котри й, я к випливае з орипналу документа, готувався заздалепдь), адм ш н 1 в1дправити на страцп реж им них установ мали зв1льнити 19 640 вш ськовополон ен их ггалш щ в рядового баты авщ ину та унтер-оф щ ерського складу. Н е ш длягали зв1льненню з табор1В лиш е осо би, т д о з р ю в а ш чи з в и н у в а ч е т у скоен ш в ш СРСР. За наказом, ськових злочиш в на окупован ш тери тор п процес повернення на батьк1вщ ину стартував уже 15 серпня 1945 р., а о ста н ш з в1д1браних для репатр^ацн бран щ в мали 15 ж овтня 1945 р. 1 п о к и н у та табори д о 2 Цшавий факт: усупереч здоровому глузду, 1талшц1в ра­ зом 13 болгарами та греками радянськх репатр1ацшш органи вивозили додому не через територ1ю Румуни, а через Имеччину. Для цього ус1х таких бранщв вимагалося сконцентрувати в табор1 № 69 (м. Франкфурт-на-Одер1). На нашу думку, цей крок, попри його очевидну гррацюнальшсть, був наповнений для радянського пол1тичного кер1вництва глибоким зм ктом. Такий маршрут повернення прозор о натякав ггалшцям: у тому, що !хш сп1вв1тчизники, близью та р1ДН1 ОПИНИЛИСЯ В ПОЛОН1 за ТИСЯЧ1 К1Л ОМ етр1В В1Д р 1дно1 земл1, винн1 Муссолйп та Птлер, але аж шяк не радянська сторона .

Надал! ж основною транзитною зоною для репатр1ацп 1талшських вшськових стала територ1я Украши. 8 с1чня 1946 р. нарком внутрццшх справ С. Круглов шдписав наказ № 0015 « П р о зв1льнення з табор1в 1 спещальних шпитал1в частини вшськовополонених». Зг1дно з наказом, уах з1браних в окремих таборах 1талшських бранцгв (окр1М офщергв, 1 Материалы Государственного комитета обороны С С С Р за август 1945 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: Ьг:р://са5Ьу.пт.ги/Ро51апоу С К О /С К О 194508.Ь ст1 2 ГА РФ. - Ф. 9401. - О п. 1. - Д. 728. - Л. 121-125 .

–  –  –

1 ГА РФ. - Ф. 9401. - Оп. 12. - Д. 205. - Т. 14. - Л. 3 8 6 -3 8 7 .

2 ГА РФ. - Ф. 9401. - О п. 2. - Д. 142. - Л. 109-110 .

3 Русский архив: Великая Отечественная война. Немецкие военноплен­ ные в С С С Р. Документы и материалы. 1941-1955 гг. - Т. 2 4 (1 3 -2 ) / под общ .

ред. В. А. Золотарева. - М.: ТЕРРА, 1999- - С. 304 .

4 На той момент у радянському полон! перебували: командир 4-У альпшськоУ ШХОТН0 1ДИВ13Н «К ун еен се» генерал-лейтенант Б агп сп ЕмШ о С1льв1с;

командир 156-1 п1хотно1 див1зп « В 1ченца» генерал-майор ПасколЫ Етельвольдо Августо 1 командир 3-1 альпшськоУ див1зн «Ю л 1я » генерал-майор РЕ каньйо Умберто Александро (Див.: Военнопленные в СССР. 1939-1956. С. 267) .

1 15 хворих, перебували в рхзних таборах х, за винятком хворих, могли бути доставлен! до пунктов передач! органам репатрхацн в Одесу протягом червня. Згхдно з тим же розпорядженням, вважалося, що 17 хталхйських вхйськовополонених пхдлягають притягненню до вхдповхдальностх як учасники знущань над мирним населениям, хз них: генералхв - 1, офхцерхв - 4, рядових хунтер-офхцерхв - 12 * .

Г гл л ш сы а В Ш С Ь К О В О П О Л О Н Б Ш В У К РА 1Н 1

Вхднайти слхди хталхйських бранцхв у радянських таборах для вхйськовополонених на територн Украши виявилося завданням не з простих. Причому пошук ускладнювався як о б ’ективними, так х суб’ективними причинами .

Найголовнхшою обставиною стала та, що на час створення радянських таборхв для вхйськовополонених на територй Лхвобережнох Укра'хни (вересень-листопад 1943 р.) хталхй­ ських вхйськ на Сххдному фронтх вже не було. Вхдомо, що за наказом Муссолхнх у лютому 1943 р. залишки розгромлено!

на Дону 8-х хталшськох армн вхдвели з фронту до Гомеля. Че­ рез мхсяць хталхйський диктатор прийняв рхшення поверну­ та вех хталхйсыа частани на батькхвщину, х в травш того ж року вони залишили Пхвденно-Сххдну Бхлорусь1 2 .

Вхдтодх единим транзитним пунктом на шляху повернення хталхйцхв додому эалишався украхнський Львхв, куди в останш днх травня 1943 р. передислокували частини талово­ го забезпечення 8-! хталшськох армй - так звану Тилову ко­ манду Сходу ( « С о т т а п с Ь гесгсте ЗеП’Ехс»). Д о складу цього ар’ергарду входили армхйсысий штаб талу й вхдповхдна обслуга, що складалася з пхдроздхлхв транспортнох служби, розквартирування, вхддхлення вшськовох пошти, вшськового шпиталю, батальйону зв’язку й пхдроздхлу королхвських 1 ГА РФ. - Ф. 9401. - Оп. 2. - Д. 142. - Л. 2 9 4 -2 9 4 об .

2 Сафронов В. Г, Итальянские войска на советско-германском фронте, 1941-1943 / В. Г. Сафронов; отв. ред. Г. А. Куманев; А Н СССР. - М.: Наука, 1 9 9 0.-2 3 8 [2] с .

карабшерхв. Вони мали збирати й вхдправляти на батыавщину розрхзненх шдроздхли та окремих вояшв розбито! на Сххдному фронтх армГх Цхлком лопчним буде припустити, що з лютого 1943 р. до осенх 1944-го нових надходжень вшськовополонених хталшц1в до радянських таборхв просто не могло бути: на фронтх цх частини були вхдсутш. Натомхсть хз вересня 1943-го штерноваш у львхвському таборх хталшцх стали о б ’ектом терору хрепресхй з боку свого колишнього союзника .

8 вересня 1943 р. стало вхдомо про каштуляцхю Ггалхх перед англо-американськими вшськами, а новостворений хталшський уряд маршала П ’етро Бадольо оголосив про виххд хсрахни з вхйни хрозрив хз Имеччиною. Того ж дня особовий склад усхх палшських вхйськових пхдроздшв, що перебували на окупованих територхях, зокрема й в Украхнх, був роззброений, а вояки штернованх у таборах для вшськовополонених. Обеззброеним х заарештованим хталшським вшськовим учорашнх союзники запропонували нехитрий вибхр: продовжувати воювати на боцх Нхмеччини й отримати таку жадану свободу або вхдмовитись хбути розстрхляними чи хнтернованими до концтабору .

1 5 вересня 1943 р. командування тилових пхдроздхлхв колишньох 8-х хталхйськох армн, що дислокувалися у Львовх, отримало ультимативну пропозицхю: упродовж двох днхв визначитися з пхдтримкою курсу Муссолхнх на продовження вх­ йни 1 Як нам сьогоднх вхдомо, доля бхльшостх хталхйських 2 .

вхйськових львхвського гарнхзону склалася трагхчно - за вхдмову продовжувати службу на боцх Нхмеччини хх розстрхляли нацисти. Розстрхли здшснювалися на шдставх директивних 1 Шняжко Т. Львхвська цитадель / Т. ГПняжко. - Льв1в: Кварт, 2008. С. 7 6 -7 7 .

2 3 огляду на загрозу поразки В1Д англо-американських вшськ Муссолшх йув выставлений В1д влади королем 1талй Вштором Емманухлом III 1 заарештований 25 липня 1943 р., але спецзагщ шмц1в звыьнив його з в’язнищ 1 доправив до Шдня. ГПсля зустр1Ч1 з Птлером Муссол1ш знов повертаеться до 1талн, де на територи, окупованш нхмецькими вшськами, 23 вересня засновуе марюнеткову державу шд назвою «Ггалшська сощальна республика», яка прокнувала до 29 квиня 1945 р .

вказ1вок головного командування вермахту в1д 30 вересня 1943 р. За вЦмову ггалШщв сшвпрацювати з нацистами д о ­ кумент передбачав штернування для рядових 1 молодших командир1в 1 розстрьл у позасудовому порядку - для офщергв 1 генерал1в. Директивш вказ1вки мктили посилання на в1дпоВ1ДН1 шструкцп Адольфа Птлера \ М кцем ув’язнення й у с о в о г о знищення штернованих калшських вшськових став концтабхр для вшськовополонених, влаштований нацистами у льв1вськш фортещ, б1льше 1Й В1ДОМ мешканцям мкта як «Ц и тадел ь» (шталаг № 328) .

Восени 1943 р. птлер1вщ перетворили цей таб1р на один 13 багатьох осередюв концентрацп заарештованих та штернованих ггалшських офщер1в, куди 1х доправляли з шдконтрольних РПмеччиш територш. Льв1вський кторик Тарас ГПняжко, посилаючись на протоколи й висновки Надзвичайно! державно! комки в1д серпня 1944 р., стверджуе, щ о восени 1943 р. власне натеритори льв!всько! Цитадель в перед м кп Погулянка, у Лисиницькому лкц а також шд селом Мал1 Кривчищ нациста розстргляли понад 2 0 0 0 калшських вшськових. Абсолютна б 1лышсть жертв - рядов! солдата й молодил командири, а також 45 офщерхв 1 5 генерал1в 1 2 .

С орок три роки потому ця к т о р 1я отримала свое продовження. У лютому 1987-го М ш ктерство оборон и 1талп ство­ рило спещальну комкйо для розслщування фактш масових р озстрш в калшських вшськовослужбовщв, штернованих нацистами у львавському шталаз1 № 328. Результатом р обота комки стало тдписання двох «полггкоректних» докуменТ1в, зм кт яких зводився до констатацп неможливост1 встановлення факту масових розстрШ в вшськовослужбовщв че­ рез вЦсутнкть достов1рних документальних матер1ал1в, що шдтверджували б скоення нацистами цього злочину3 .

1 Шулъмейстер Ю. А. Италия, где твои сыновья? / Ю. А. Шульмейстер. Львов: Каменяр, 1987. - С. 38 .

1 Шняжко Т. Вказ. праця. - С. 87 .

Ильинский М. М. Ж изнь и смерть Бенито Муссолини / М. М. Ильинс­ кий. - М.: Вече, 2000. - С. 385 .

Проте кнують шип документа. Це св1дчення очевидщв ТИХ ХТаЛШСЬКИХ ВШСЬКОВИХ, яким доля М1СЦевИХ МеШКаНЦ1В подарувала життя шсля вщни. Саме IX наводить у сво'ш книжщ «Львхвська цитадель» кторик Тарас Пшяжко .

«Свьдком тих розст ршв на Цитадель була Марья Васильена Хомко, яка восени 1943 р. працювала куховарьсою у одально для номецьких поштових службовцьв. “[...] Добре памятаю, що то була пятниця, тений день, ороботи було меньие. Несподовано з’явилися гестаповць, ям наказали мет й ьньиим подсобним робьтникам негайно йти до Цитадель в оталойсько казарми. Там я побачила виьиикуваних шерен­ гою беззбройних отальйських офщерьв. Птлергвський офьцер забрав у них документа й уважно перевьряв. Сьмейнь фотокартки, що випадали з документов, ньмць рвали I ки­ дали на купу .

Потом запропонував поосласти на стол грошь, годинники, зняти з ши'о золото ланцюжки з хрестиками о медалъйонами. Наказав окремо скласти взуття. Деям оталойсько офоцери намазались протистояти, але ох ото­ чили озброено гьтлерьвць в касках. Дало ньмцо стали приставляти постолети до ши'о ьтальйцьв о холоднокровно вбивали кожного пострыому голову. Памятаю, що одного куля не вразоиоа на смерть. Тодь номео^ь взяв його за руку о новое кудись у бок. Кат пояснив, що двочо стрмяти не можна, тому оталойцю зроблять спецоальний укол. В оншому мьсць фортецо гьтлерьвць розстролювали оталойських солда­ тье. Потом номцо наказали подсобним робьтникам зобрати взуття вбитих о перевьрити, чи на ох шиях не залишилися медальйони. Водтакусо трупи повантажили на машини й вивезли з фортецо. М ет ж було наказано змивати з подлоги кров оталойцов [...] ” .

Колишной вязень Цитадель, оталоець генерал Фолопо Бонфанто заявляв: “[...] Я впевнений, що нациста розстроляли под Аьвовом багатьох наших солдатье [...]” 1н- .

ший колишной в’язень [...], венецоанецъ Воттороо Момессо, потрапив сюди еже теля масових розст рш в оталойських солдатье, яко входили до складу гарнозону. Вон розповов про те, як “[...] серед зимового холоду почув про дво тисячо вбитых йпллшщв. Я не бачив, щ об кого-небудь убивали, згадував вт, - але мкцев1 жшки розповгдали про тихзагиблих т алшщв. Ильки теля вшни я подумав, що, очевидно, Iми також були засуджет до страти []”» ' Цёлком можливо, що певна кёлькёсть уцёлёлих ёталёйських вёйсысових пёсля заволодёння Червоною армёею Украшою потрапила до таборёв для вёйськовополонених, органёзованих Н К В С С Р С Р на Г теридарёТ. Саме до такого висновку Г схиляе нас аналёз матерёалёв про поховання ёноземних вш­ ськовополонених, що зберёгаються у фондах кшвського Цен­ трального державного архёву вищих органёв влади та управ­ ления Укра'Гни .

Зокрема, в цвинтарнш книзё спецёального шпиталю для вшськовополонених № 5919 (сел. Юркёвка Орёховського ра­ йону Запорёзько'Г обл.) знаходимо 89 прёзвищ ёталёйських вёйськовополонених, якё з листопада 1944-го по грудень 1945 р. лёкувалися й померли в цьому шпиталё 1 Оскёльки 2 .

згаданий шпиталь був видёлений Н К В С С Р С Р саме для лёкування бранцёв стацёонарного табору № 100 (м. Запорёжжя), то неважко зрозумёти, що померлё ёталёйцё належали до контингенту цього табору. Тё ж архёвнё данё свёдчать, що наприкёнцё 1944-го - на початку 1945 р. ёталёйцёв утримували в 3-му й 6-му вёддёленнях запорёзького табору. У записах цвинтарноё книги першого з них з грудня 1944-го по лютий 1945 р. зафёксовано факти Смертё й поховання чогирьох бранцёв 3. У 6-му ж вёддёленнё, в’язнё якого працювали на вёдбудовё цехёв металургёйного заводу «Запорёжсталь», у лютому-березнё 1945 р. померло трое ёталёйцёв 4 .

Порёвняно велика трупа вёйськовополонених-ёталёйцёв утримувалася й лёкувалася на Волинё, у спецёальному шпита­ лё № 5953 (м. Новоград-Волинський ЖитомирськоГ обл.) .

1 Птяжко Т. Вказ. праця. - С. 7 7,8 0 -8 2 .

2 Центральный державный арх1в внщих орган1в влади та управлшня Украши (дал1 - Ц Д А В О Украши). - Ф. 5242. - Оп. 2. - Спр. 5 1. - Арк. 3 -8 .

3 Там само. - Спр. 56. - Арк. 4 4,49, 51 .

4 Там само. - Арк. 8 7 -8 8,9 0 .

–  –  –

ня 1945-го до березня 1946 р. 1 3 шших джерел в1домо, що у 1944-1945 рр. р1зш за чисельшстю, переважно незначш, контингенти ггалшсысих вшськовополонених утримувалися в стацюнарних таборах у мктах Станислав (№ 304), Одеса (№ 159) та Реш Ьмаильсько!' обл. (№ 38). Смертшсть в останньому табор! була особливо великою. У серп ш -вереоп 1944 р. тут розповсюдилась ешдем1я тифу, що й стало причиною його закриття 1 Лише за 2 .

офщшними даними Н К В С СРСР, до березня 1945 р. у Ренях померло 4 2 9 налшських бранщ в3 .

П 1Д П И Л ЬН И М « О К О М » СП ЕЦ СЛ УЖ Б

На початку 1946 р. частину вшськовополонених тгалшЦ1в, яких радянсыа спецслужби п1дозрювали в учасп у вшськових злочинах, було вир1шено перевезти до китського стацюнарного табору М В С С Р С Р для вшськовополонених № 62, де й провести ретельне ойдство. Ведомо, що вже в се­ редин! квхтня 1946 р. у цш режимнш установ! опинилися 30 1тал1йських бранц!в. Серед арх1вних докуменЦв опера­ тивного в1дд1лу Управл1ння у справах в1Йськовополонених та штернованих (УПВ1) М В С Украшсько! РСР ми виявили список таких о а б. Серед них: 6 солдата, 7 молодших командир1в (у званш в1д сержанта до капрала) та 15 офщер1в (в1д лейтенанта до майора) 4. Зосереджуючи 1тал1Йських бранц1в у Киев1, кер1вництво М В С СРСР, вочевидь, прагнуло 1 Там само. - Спр. 46. - Арк. 2 -7 .

2 Юнгмайстер А. В. Военнопленные и интернированные на Украине и в Одесской области. 1944-1951 гг. (Взгляд изнутри) / А. В. Юнгмайстер. Одесса: Астропринт, 2007. - С. 82 .

3 Джусти М. Т. Итальянские военнопленные в СССР,.1941-1954 / Ма­ рия Тереза Джусти: под ред. М. Талалая; пер. М. Талалая. - С П б.: Алетейя, 2 0 1 0.- С. 234 .

4 ГДА М В С Укра'ши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 1 .

ак ти в хзу ва ти с е р е д н и х а г е н т у р н е с т е ж е н н я, о п е р а т и в н у р о ­ б о т у й сл1ДСТво, а б и о т р и м а т и х о ч я к к ь с е р й о з ш ш д с т а в и д л я за т р и м а н н я л ю д е й В1д р еп а тр1а ц п .

24 кв1тня 1946 р. кер1вництво М В С С Р С Р розклало на мкця директиву № 102 « П р о вивезення з таборхв М В С вшськовополонених нешмецько! нацюнальностЬ '. Виконуючи и, оператавш служби табор1в 1 спецшпитал1в для вшськовополонених затримали в^, репатр1ацн сотш калшських бранщв, яких продовжували утримувати в таборах, незважаючи на протеста й наполегливх вимоги хталшсько! громадськостк А би отримати вагом1 аргументи на користь затри­ мання в1д репатргаци цих о с 1б, а також вивчити питания щодо доц1льност1 1х подальшого утримування в таборах, за­ ступник М В С С Р С Р 22 травня 1946 р. чертовою директи­ вою вимагав в1д сво!х п1длеглих на мкцях «негайно згбрати на гталшщв у а можливг компрометуючг материалы» (курсив наш. - Авт. ) 2 .

Як св1дчить листування, яке ми виявили в арх1вному фонД1 Галузевого державного арх1ву М В С Украши, упродовж кв1тня-вересня 1946 р. десятки ггалшських бранщв 13 стащонарних табор1в для вшськовополонених № 27 (м. Красногорськ М осковсько! обл.), № 29 (м. Пахта Аральськ Казахсько! РС Р), № 59 (сел. Увар1вка М осковсько'1 обл.), № 171 (м. Суслонгер Маршсько! А Р С Р ) та № 199 (м. Н овосиб 1рськ, РРФ СР) були звезеш до двох уже в1домих нам таборхв для вшськовополонених на територп Укра!ни - в Киев!

та О деа .

Одеський стащонарний таб1р М В С С Р С Р № 159, за домовленктю м1ж кер1вництвом цього в1Домства та Управлшням уповноваженого з репатр1ацн Ради М ш к тр 1в СРСР, був визначений як базовий транзитний перевалочний пункт* 1 1 Русский архив: Великая Отечественная война. Немецкие военноплен­ ные в С С С Р. Документы и материалы. 1941-1955 гг. - Т. 24 (13-2). - С. 3 1 1 Военнопленные в СССР. 1939-1956. Документы и материалы. С. 8 1 3-814 .

швденно-зах1дного напрямку репатр1ацй шоземщв - шдданих Румунй, Волгари, Грецн, 1талп, Югославп та шших дер­ жав репону, чиТ громадяни в роки вшни опинилися в С РС Р у статус! вшськовополонених або штернованих о а б .

Причина ж, з яко! ггалшсью бранц1 опинилися у Киев1, е не такою очевидною. ПЦ час масштабно! передислокацГ! част и н и контингенту ггалшських вшськовополонених 13 в1ддалених таборов до кордону не обшшлося без певних, за словами радянських спецслужб, «п ом и л ок » 1 «е к сц е а в ». 1нколи до сп иске на репатр[ац1ю потрапляли особи, щодо яких у спец­ служб були « шин плани» або яких шдозрювали у скоенш вхйськових злочин1в на окуповаюй територп СРСР. НерЦко В1Дправлею по етапу бранц1 намагалися нелегально вивезти на батыавщину листи чи шин письмов1 послания с в о к товариШв як! ще залишалися в полон!, що розглядалося як злочин .

1, 4 травня 1 9 4 6 р. 13 М оскви до Одеси на 1м’я начальника м1сцевого У М В С, генерал-майора С. Шемени надшшла телеграма. У документ! повЦомлялося, що в1дправлений до Одеси з табору № 29 (м. Пахта Аральськ Казахсько'1 РСР) каштан Гв1до Муз1телл1 « [...] е учасником зв1рств [...]», а тому заступник начальника оперативно-чеюстського В1ДД1лу ГУПВ1 М В С С Р С Р генерал-майор I. Павлов просив своIX одеських шдлеглих негайно заарештувати 1тал1йського офщера й забезпечити його охорону ’ .

червня 1 9 4 6 р. в У М В С по Одеськш област1 отримали ще одну термшову телефонограму. Начальник оперативночек1стського В1дд1лу ГУПВ1 М В С СРСР, генерал-лейтенант А. Кобулов попереджував С. Шемену, що шд час в1дправки з табору № 171 (м. Суслонгер Маршсько! А Р С Р ) до Одеси групи потенцшних репатр1ант1в-ггалшщв 1хш товарищ! доручили старшому лейтенанту 1во Еметту та лейтенанту Джузеппе Конджаню нелегально передати на батьювщину лист, адресований одному з колишшх член1в 1тал1Йського парламенту. Вщповщно, кер1вника одеського УМ В С просили 1 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 2 .

ретельно обшукати обох бранцхв 1 пхдозрхле листування вилучити 1стор1я з листом отримала цхлком прогнозоване продовження. 19 червня 1946 р. щойно прибулх до Одеси ггалшськ1 офщери були обшуканх, а вех « [...] пхдозрхлх документа, зокрема й щоденники, написан! т д виглядом словника, вилученх Як видно з арххвних матер1ал1в службового листування, працхвникхв спецслужб Пхвденно'х Пальмхри цхкавили два питания: куди надклати вилучене та чи вхдправляти обох невдах-листонош на батыавщину? 1 Через тиждень, у черговш телеграмх до Одеси, генерал-лейтенант А. Кобулов пропонував вшськовополонених 1талшських оф1цер1в I. Еметта та Д. Конджаню « [...] до особливого розпорядження затримати в О деа, а вилучен1 у них документа термшово направити до М В С Маршсько'! А Р С Р [...]» 3 .

Коли про факт вилучення у вшськовополонених хталшщв ЛИСТ1В 1 ЩОДеННИК1В стало В1ДОМО особи сто М 1Н1СТру внутр1ШН1х справ С Р С Р С. Круглову, той дав вказхвку вс1 матерхали терм1ново переслати до Оперативного управлшня ГУПВ1 М В С СРСР. 27 червня 1946 р. А. Кобулов, схвильований своею непередбачливктю щодо рйпень начальства, терм1ново телеграфуе С. Шемеш: « [...] Вилучен1 у в1нськовополонених ггалшщв Еметта 1 Конджаню листа 1 щоден­ ники, на змшу ранхше зроблених нами вказ1вок, прошу тер­ мш ово направити до Оперативного управлшня ГУПВ1 М В С С Р С Р [...]» 4. Того ж дня керхвник У М В С в Одеськш област1 виконав це розпорядження 5. П ро факт передач!

листа табхрна адмхнктрацхя Суслонгера дхзналася вхд агентури. Х оч змхст дописхв х щоденникхв, про якх йшлося у телеграфно-телефонному листуваннх радянських органхв вхйськового полону, хзалишився невхдомим, маемо шдстави 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 4 .

2 Там само. - Арк. 6 .

3 Там само. - Арк. 7 .

4 Там само. - Арк. 9 .

5 Там само. - Арк. 8 .

вважати, щ о в д о п и а (чи ю лькох листах) поруш увалася ак­ туальна для вс 1х 1тал1Йських бранц1В проблема - затягування радянською сто р о н о ю остаточн ого поверн ен ня на батьмешканц^в к1вщину в ш ськовоп олон ен и х г уродж енц1в А п ен н ш сь к о го ш во стр ова. Щ о ж до щ о ден н и ю в, то влада п р о сто-та к и не могла допустити прон икн ен н я за кордон жодно'1 ш ф орм ац п п р о р еа л ьн к ть становищ а в радянських таборах для вш ськовополон ен и х .

Поки тривала описана чиновницька «ек вш бри сти к а»

в 1сторй з «контрабандним листуванням», до Одеси рейсовими потягами потроху звозили гталшських вшськовополо­ нених. Бранщ були вже в дороз1, коли в Оперативному управлшш ГУПВ1 М В С С Р С Р у М оскв1 зрозумгли, що се­ ред потенщйних репатр1ант1в е особи, В1дпускати яких на батьк1вщину спецслужби жодного намхру не мали. 20 червня 1946 р. за шдписом того ж А. Кобулова до Одеси надшшло лакошчне розпорядження: «П р о ш у затримати в1дправку до 1талй етапованих 10 червня 1946 р. гз Казахстану в табхр № 159 вшськовополонених 1талшщв - учасниюв зв1рств [...] П ро виконання прошу пов1дом и ти » '. Бгльшу частину доку­ мента становив перелш прхзвищ о а б, котрих було вирш ено затримати В1Д репатр1ацй 1 Д опов1даючи в Москву про затримання прибулих, С. Шемена скаржився на вщсутшсть в О деа перекладачхв 1талшсько1 мови 1 просив пов1домити, чи часом не в гхньому табор1 проводитиметься слщ ство3 .

Окремим 1тал1Йським брандям н е вистачило зовам тр1шки, аби пройти фгльтрацшне « с и т о » табор1в 1 опинитися в радянських оргашв ВШСЬКОВОГО полону .

ЗОН1 НеДОСЯЖНОСТ1 1 Там само. - Арк. 5 .

2 Зпдно з розпорядженням № 8 /О У /4 5 6 9 в1д 20 червня 1946 р. заступ­ ника начальника ГУПВ1 М В С С Р С Р 1 начальника О У ГУПВ1 М В С С РС Р генерал-лейтенанта А. Кобулова, затриманню в!д репатр1ацп п1длягали: рядов1 Едуардо Делла-Боска, Джованш Пасаф1уме, Джакомо Сардкко, Дю двко С к о­ лете та А нтоню Сантанкло; старший сержант Спартак Спольверош; капрали Джино Каневар1 та Джованш Оседло; старый капрали Фел1че Боелло та Лелю Дзокай (за даними: ГДА М В С Укра'ши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 5) .

• ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 10 .

–  –  –

лося вести «сп р а в и » на цих о а б Таким чином, режимна установа столищ Украши, котра 1 до цього була мкцем реал1ЗаЦП р13НИХ «П1ЛОТНИХ ПрОеКТ1В» у СИСТеМ1 р о б о Т И 3 ВШСЬКОв о п о л о н е н и м и, т е п е р п е р е т в о р ю в а л а с я на с п р а в ж н ш ц е н т р о п е р а т и в н о ! й а г е н т у р н о -с л !д ч о ! р о б о т а .

Поспшгаючи виконати наказ Москви, заступник мшктра 1лщп 3-го рангу I. Лобуренвнутрпннхх справ УРСР комкар М ко надсилае кер1внику У М ВС по Кшвськш области полковни­ ку К. Руденку 1 начальнику Управлшня табору М В С СРСР для вшськовополонених № 62 полковнику I. Колосуншу офщшного листа. Окрш шформування СВ01Х ШДЛеГЛИХ про ршення союзного кершництва сконцентрувати вшськовопо­ лонених ггалшщв у Киевх, заступник керхвника М В С УРСР просив розмктити цих осхб у табхрному В1дд1ленн1 № 4 (сел. Сирець), забезпечивши для них умови утримання, що унеможливлювали б утечу1 31 серпня 1946 р. з Оперативного 2 .

управлшня ГУПВ1 М ВС СРСР до Киева надклали агентурноС 1Д 1 матерхали, обл1ков1 справи [ справи-формуляри тринаЛЧ дцятьох калшських в1йськовополонених3 котрх на той момент, уже перебували в табор1 № 62 або ж були на шляху до нього 4 .

Для подальшо! слгдчо! та агентурно! розробки десятьох затриманих в!д репатрхацп 1тал1йських бранцхв 9 вересня 1946 р. етапували гз стацюнарного табору № 171 (м. Суслонгер Маршсько! АРСР) до Киева5. Серед В1йськовополонених, 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 2 2 1.- Арк. 15 .

2 Там само .

3 Серед надкланих 31 серпня 1946 р. з О У ГУПВ1 М В С С Р С Р компрометуючих матер1ал1в були обл!ков1 справи та справи-формуляри на вшськово­ полонених: Джи но Каневарс Джакомо Сардкко. Джованш Оседло, А нтош о Сантан1ело, Лелю Дзокая, Л ю двко Сколети, Спартака Спольверон1, Фелие Боелло, Джованн) Пасаф1уме, Едуардо Делла-Боску, Чезаре Скелембр:та (Шелленбр1нда) 1 1шдо Муз1телл1 (за даними: ГДА М В С Украши. - Ф. 5. О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 17) .

4 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 17 .

5 Серед надкланих 11 вересня 1946 р. 13 М В С Маршсько'1 АРСР компрометуючих матер!ал1В були справи-формуляри на вшськовополонених: Джузеппе Диджогп, Ншоля Руссо. Альберто Масса, Джованш Бревк Джузеппе Йол1,1тало Станшо, Франко Маньяш, Сальваторе Пеннкь Енржо Реджинато та Антоню Мотолло (за даними: ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - Оп. 2.- С п р. 2 2 1. - Арк. 18) .

яких доправили до столищ Украшсько! РСР, був 1 внутр1шнш таб1рний агент на псевдо Франц. Юлька дшв потому, 11 вересня 1946 р., 1з М В С Маршсько! А Р С Р (м. ЙошкарОла) до М В С Украшсько! РСР було надклано матер1али агентурно! розробки «ГПдп1льники», а також справи-формуляри на десятьох етапованих напередодш о а б Тод1 ж у вер есш 1946 р. - до Киева з табору № 27 (м. Красногорськ М осковсько! обл.) для ведения опдства доправили ще одно­ го шдозрюваного у скоенш вшськових злочишв на територп С Р С Р - калшського вшськовополоненого, капкана Й овш о Д анте12 .

Станом на 18 вересня 1946 р. у 4-му таборному в1дд1ленш 62-го табору утримувалося 12 ггалшських вшськовополонених, 10 13 яких потрапили до Киева з Маршсько! АРСР, а двое - з табору у Вшнищ 3. Ще 17 ггалшських бранцгв на початку вересня 1946 р. були перевезет до Киева з одеського табору № 159 4. За офщшними даними УПВ1 М В С Украшсько! РСР, на 1 жовтня 1946 р. у кшвському стац1онарному табор! № 62 перебувало 30 затриманих В1д репатр1ацп калтйських в!Йськовополонених. Виконуючи вказгвку керхвництва М В С СРСР, для оперативно-слхдчо! розробки цього кон­ тингенту в табор1 створили спец1альну сл1дчу трупу в склад!

двох оперативник1в 1 перекладача. Останнього в1дрядили до Киева за вказ1вкою Оперативного управл1ння ГУПВ1 М ВС С РС Р 13 стацюнарного табору № 171 (м. Суслонгер Марш­ сько! А Р С Р )5 .

Як видно з допов1дних записок М В С Украшсько! РСР « П р о сл1дчу роботу по ггалшцях», що надсилалися до Опе­ ративного управлшня ГУПВ1 М В С С Р С Р упродовж жовт­ ня 1946 р., агентурне стеження за бранцями в табор1 № 62 фактично не проводилося, а основними методами отриманГДА М В С Украши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221.-- Арк. 18 .

2 Там само. - Арк. 16 .

3 Там само. - Арк. 20 .

4 Там само. - Арк. 24 .

3 Там само. - Арк. 28 .

ня компрометуючих матерхалхв на свохх «ш д ош ч н и х » слхдчх обрали допити вшськовополонених й анал1з уже в1домих, отриманих рашше агентурним чи слхдчим шляхом фактов .

Вивчення звхтнох документацн ореративних органхв УПВ1 М В С Украшсько'х РСР дало змогу з’ясувати причину тако! .

«н ед ооц ш к и » значения агентурного стеження серед ггалхйських бранцхв. Рхч у тому, що единий дш чий агент, котрого з групою бранцхв направили до кихвського табору етапом з Мархйськох АРСР, дхставшись режимнох установи, був розконспхрований 1 викритий земляками-вшськовополоненими. О тож хдея його подальшого використання втрачала сенс, 1 вхд «п о сл у г» агента табхрнх оперативники вхдмовилися .

П обоюючись помети з боку землякхв пхеля рспатрхацп, гореагент двхчх (на початку 1947 р. та в серпш 1948 р.) писав звернення з проханням дозволити йому залишитися в С РС Р х прийняти радянське громадянство Серед бранцхв, якх особливо щкавили табхрних оперативникхв, у документах найчастхше згадуються: Енрхко Реджинато, Спартак Спольверонх, Антонхо Сантан1ело, Джованш Бревх, Джузеппе Иолх, Гвхдо Музхтеллх, Данте Иовхно, Саль­ ваторе Пеннкх та хн .

Беззаперечним моральним авторитетом серед табхрного земляцтва хталшцхв був римо-католицький священик, вшськовий капелан дивхзп альпхйських стрхльцхв «Ю л хя », прем’ер-лейтенант Джованнх Бревх. Д о радянського полону вхн потрапив 21 С1чня 1943 р. у районх м. Россош Воронезькох областх. Згодом утримувався в стацюнарному таборх № 171 (м. Суслонгер Маршськох А Р С Р ), а у вереенх 1946 р .

разом хз групою бранцхв був етапований до Киева. Перша беехда зх слхдчим у таборх № 62 виявила глибокий розум, мудрхсть, високий моральний дух х незламнкть гуманхетичних переконань цхех людини. Для нього, як хдля його товаришхв, не була таемницею справжня мета кхлькархчних поневхрянь частини свохх спхввхтчизникхв у радянському полонх.1 1 Там само. - Арк. 8 3 -8 4,2 7 9 .

« [...] Ви намагаетесь, - заявляв Д. Бревх Слхдчому, - усхма засобами знайти фантастична виправдання, аби тримати нас тут як вшськовополонених, 1 приписуете нам р1зш звинувачення. Я не продам власну совесть священика та хталшського офхцера за 600 грам1в хлхба. Наин рхднх, через рхдних 1 друзхв ран)ше репатрхйованих, мають точнх вхдомостх про нас х про наш1 страждання [...]» '. Така безкомпромкна позицхя глибоко вхруючох людини, офхцера х патриота стала основним чинником, що визначив ставлення табхрнох адмхнхстрацп до Д. Бревх. У документах оперативно! розробки табхрних спецслужб його характеризували як « [...] не лише духовну особу, а й фанатика, здатного проводити активну профашистську р об оту [...]» 1 Д обре усвхдомлюючи справжню популярнхсть, авторитет х вплив вхйськового капелана серед хталхйських бранцхв, табхрне начальство поспхшило хзолювати падре Джованнх В1Д решти його спхввхтчизникхв х перевело його до хншого табхрного В1ддхлення 3 .

Неабияку оперативну зацхкавленхсть радянськх спецслужби виявили й до шшого хталхйця - уродженця м. Тревхзо (Пхвнхчна 1талхя), 1913 року народження, фахового лхкаряххрурга, лейтенанта хталхйсько‘ армхх Енрхко Реджинато. Вхн прибув до Киева в складх вже вхдомого нам суслонгерського етапу у вереснх 1946 р. На Сххдному ж фронтх, в районх Донбасу (м. Снакхево Сталхнсько'1 обл.), Реджинато опинився у серединх березня 1942 р. як вхйськовий лхкар 2-х роти лижного батальйону «М он те Червхно». Участх у бойових дхях вхн так х не взяв, оскхльки 26 квхтня 1942 р., пхд час переходу на передову, був захоплений як « я з и к » фронтовою розвхдкою Червонох армп. Далх бранець опиняеться спочатку в стацхонарному таборх для вшськовополонених № 74 (м. Оранськ Горыавськох обл., РРФСР), а у вереснх 1944 р. - у таборх № 160 (м. Суздаль Володимирськох обл., РРФСР). У таборх Реджинато як офхцер, фаххвець х освхчена людина одразу ж 1 ГДА М В С Укра'ши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 29 .

2 Там само. - Арк. 28 .

3 Там само. - Арк. 30 .

потрапляе шд пильне « о к о » спецслужби. Враховуючи пацифхстський характер професй Енрхко, його навйъ намагаються вербувати як потенцхйного розвхдника. П ро рхвень професхйносп виконавщв цхе'х процедури можемо судити з фраг­ мента тексту зобов’язання, що його пхдписав Реджинато:

« [...] у межах можливостх сприяти справх миру проти ггглерхвсъкого хмперхалхзму [...]». Але в!д настшливо! пропозицп оперативникхв погодитися сшвпрацювати з радянською роз­ е т к о ю бранець вхдмовився. Зрештою радянськх розвхдники втратили до непоступливого хталшця будь-який хнтерес, 1 його переводять до вхддаленого табору № 171 (м. Суслонгер Маршськох А Р С Р ), де утримувався чималий контингент вшськовополонених - колишнхх солдатхв [ офхцер1в експедицхйного корпусу та 8-х хталхйсько1 армп. У суслонгерськохну таборх Реджинато зближуеться з офхцерами-спхввхтчизниками та принаймнх двхчх бере участь у стиххйних голодуваннях, до яких удавалися хталхйцх на знак протесту проти ххнього затримання вхд репатрхацй. Зазначимо, що радянськх спец­ служби жодних компрометуючих матерхалхв на Реджинато, окрхм згадано! участх змученого роками полону, розчарованого х розпачливого бранця в голодуваннях протесту, не отримали * .

У складх групи 1талхйських бранцхв з табору № 29 (м. Пах­ та Аральськ Казахськох РСР) до Киева потрапив х старший сержант Спартак Спольверош, 1910 року народження, уродженець селища Капрая поблизу м. Лхворно, робхтник з неповною середньою освхтою. На радянсько-нхмецький фронт у район Харкова вш прибув 25 липня 1942 р. у складх 38-го протитанкового артилерхйського дивхзюну 8-х 1талхйськох арма. Звхдти його в1Йськова частина перебралася до Сталхио, а згодом на передову - в район селища Нова Калитва Воронезькох облает!. Саме тут 18 грудня 1942 р. старший сержант Спольверош й потрапив у полон. Вже в таборх на основх неперевхрених агентурних даних його звинуватили у вбивствах 1 1 Там само. - Арк. 2 8 -2 8 зв .

цивгльних радянських громадян 1 вшськовополонених. П ря­ мому абсурдность звинувачень за окрсмими егнзодами так званих зв1рств просто вражала. Наприклад, частина, в якш проходив службу Спольверош, школи не дислокувалася 1 наВ1ть не перебувала транзитом у Дншропетровську. Проте це не завадило оперативникам табору № 29 на початку 1945 р .

сфабрикувати ешзод про вбивство цивиьно! громадянки, яке Спольверош ш бито вчинив у Дншропетровську, зако­ павши 'и живцем у землю. 1нше звинувачення стосувалося участ1 ггалшського сержанта в розстр1Л 12 радянських вш­ ськовополонених з табору в Н овш Калитвь Цей «злочинний еш зод» безусшшно намагалися довести вже пращвники оперативного в1дд1лу стащонарного табору № 62 у Киевн « [...] Перев1рити факт розстрму 12 радянських вшськово­ полонених [...] шляхом отримання документе в1д мкцевих оргашв [влади] або ж допитом сводив 13 числа радянських громадян немае можливосп. [...] С в1дк1в, яким Спольверон!

н1бито розпов!дав про розстрьл, серед в1Йськовополонених немае [...]» 1 Зовам сумна своею абсурдшстю ктор1я постае перед нами П1сля ознайомлення з матер1алами оперативно! розробки на в1Йськовополоненого А н тон ю Сантан1ело. Двадцятир1чний юнак, рядовий 1талшсько! армн, в1н проходив службу в тилових частинах у Чорногорй, де 4 грудня 1943 р .

потрапив до шмецького полону 1 К1лька м кяц1в перебував в ув’язненш в таборах у Новому Базар! та Н к ь У лютому 1944 р. разом з групою ггалшських бранщв Антон1о етапували на окуповану територ1ю С Р С Р у район Мшська, де утримували в одному з табор1в разом 13 радянськими вшськовополоненими. 3 початком наступу Червоно! армн у Бглоруа в червн1 1944 р. (шзшше в1домого як «О перащ я Багратюн») бранщ табору, а серед них 1 Сантанкло, були евакуйован1 у напрямку В кьно. На шдход1 до столищ Литви калш щ в 1 решту бранщв, серед яких бглышсть становили радянсыа В1Й-1 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 29 .

ськовополонеш (усього 600 о а б ), перехопили наступаюч1 вшська ЧервоноУ армй. Так, молодий ггалкць удруге потрапляе в полон - цього разу вже радянський. Оперативники табору для вшськовополонених № 29 (м. Пахта Аральськ Казахськох РСР), де утримувавея А. Сантанкло, скористалися неперев1реними агентурними даними та звично навкили на необстрхляного 1талшського юнака ярлик злочинця, який « [...] разом 1з шмецькими солдатами займався пограбуванням 1 розстр1лами радянських людей [...]». На цш шдстав1 А нтош о затримали вхд репатрхацп, х, зрештою, вш опинився в Киева Узявшись за цю справу, пращвники оператив­ ного В1дд1лу табору № 62 звернули увагу на просто-таки разюче протир1ччя мхж з1браним !хшми колетами з м. Пахта Аральськ агентурним компроматом й очевидними фактами .

Скаж1мо, 19 липня 1945 р. агент на псевдо «Т а в ол о» повй домляв, що Сантанкло особи сто ш бито розпов1дав, як вш 7 червня 1943 р. разом 13 шмецькими солдатами грабував 1 вбивав мкцеве населения Мшська. Тод1 таб1рш оператив­ ники не звернули або ж, скорхше, не захотгли звернути увагу на незаперечний 1 неодноразово задокументований факт, що фйурант Ц1С справи в день, про який щеться в агентурному повщомленш, вже був полонений червоноармшцями за сотш кхлометрхв В1д Мшська - пхд Вально. Як насл1док, веря С компрометацп А. Сантанкло повнктю розсипалася Не шакшеяк «активного фашиста», котрий, перебуваючи у табор! № 171, «двхч1 брав участь в оргашзованому голодуванш », радянсыа оперативш органи розглядали каштана, колишнього командира одше'х з р от п1хотно1 див1за «С ф о р цеска» Джузеппе Йол1. Вш народився 1913 р. у мктечку Дй П ’еМОНТу, ЗДобуВ В И Щ у В Ш Ь Я Н О Н а П1ВНОЧ1 ГГаЛ Ш С Ь К О ГО ОСВ1ту, а в 1935 р., як 1 мхльйони сшввггчизникхв, став членом Нащональнох фашистсько'1партп. Опинившись у радянському полош, Иол1 завдавав особливого хслопоту табхрнш адмй шстрацй та оперативникам своею активною хбезкомпромкною 1 1 Там само. - Арк. 29 зв .

позицкю захисника прав вшськовополонених. Як не силкувалися С 1Д 1, але знайти вагомших шдстав для засудження ЛЧ каштана Йол1, шж його офщерське звания 1 членство у партн так 1 не змогли ' .

МуССОЛ1Н1, В1дверто кажучи, усшхи оперативних пращвниюв табору М В С С РСР для вшськовополонених № 62 « у викригй вшськових злочинщв 13 числа затриманих В1д репатр1ацн 1талшських бранщв» не вражали. За перюд 13 вересня 1946 р. по серпень 1947-го до Москви надшшлб лише два спецпов1домлення про результати оперативно-аидчо! розробки цього кон­ тингенту (в1д 7 1 19 жовтня 1946 р.), ажоден вшськовополонений так 1 не постав перед судом вшськового трибуналу. Втомившись очжувати конкретних результайв 13Киева, заступник начальника оперативного управлшня ГУПВ1 М В С С РСР комкар мш цп 2-го рангу А. Антонов 14 серпня 1948 р. адресуе мш ктру внутрш ш х справ Украшсько!' РСР генераллейтенанту Т. Строкачу лист досить р1зкого змкту: « [• П ро­ •] шу звернути Вашу увагу на недопустиму недисциплшованкть апарату УПВ1 у виконанш завдання М В С С Р С Р по цш справ!

1 дати вказшку термшово закшчити слгдство по всш груш ггал1йц1в - учасншов зв1рств 1 докладними спецпов1домленнями по кожному учаснику зв1рств шформувати Оперативне управлшня ГУПВ1 М В С С Р С Р про результати сл1дства [...]» 1 2 .

Окрем1 здобут1 таб1рними оперативниками факти « з л о ­ чинно! д1яльност1» ггалшщв лише з натяжкою можна було назвати компроматом. П роте сличим, як! мали цглком конкретне завдання в1дправити за колючий др1т виправнотрудових табор1в максимально можливу кгльккть вшськовополонених, цього було бглыпе шж достатньо. Одним 13 небагатьох «перспективних кандидапв» на засудження як «вш ськовий злочинець» був колишнш начальник продовольчо! частини одше! з артилершських труп 8-1 ггалшсько!

армн каштан 1шдо Музпгеллг В силу службового становища

1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 30. 2 Там само. - Арк. 164 .

о ф щ е р м ав д б а т и п р о з а б е зп е ч е н н я с в о е ! в ш с ь к о в о ! ч а с т и н и як п р о д о во л ьство м, а так ож, к о м е н д а н т з о н и гга л ш с ь к и х ВШСЬК, Н1С В1ДПОВ1ДаЛЬН1СТЬ за буД1ВНИЦТВО ф р о н т о в и х о б о р о н н и х с п о р у д. В 1ДПОВ1ДНО, з в и н у в а т и т и М у зг ге л л ! у гр а б у н - ках 1 а р е ш т а х цив1льного н а сел ен и я, а т а к о ж у н а си л ь н о м у вигнанш л ю д ей на о б о р о н ш р о б о т и в м к ц я х д и с л о к а ц й ш д роздтлу було д л я сл1дчих с п р а в о ю часу В оргашзацн масових обш уюв, арепгпв, пограбуванш й стратах цивильного населения С 1Д 1 органи звинувачували ЛЧ ще двох ггалшських офщер1в - колишшх начальнике секцш карабшергв (польовоТ жандармерй) див1зй альпшських стрмьщв «К унеен се», капитана Данте И овш о I премер-лейтенанта Сальваторе П е н т а. Ц ього разу факти «злодхянь»

були формально надежно задокументоваш в1дпов1дними ак­ тами мкцевих оргашв влади та св1дченнями очевидщв .

« [...] Допиташ як сводкирадянсьт громадяни, мешканц1 м. Россош - Груздева В. А., Приходько К. /., Заболожський К. I. та тшг, - читаемо в довгдщ оперативного вгддглу табору М В С С РС Р № 62 вгд 7 липня 1947р., - на до­ пить показали, що 15 сгчня 1943 р. у дворг в’язницг я. Россош, за наказом Йовто та начальника [гталшськоё] зони полковника Маркот, було розст рияно 2 8 радянських громадян, зокрема хлопчик 12 рокгв. Починаючи з вересня 1942 р. по 16 сьчня 1943 р. за його наказами проводилися масовг обшуки й арешти мирного населения, що супроводжувалися грабунком майна. У жовтнг 1942р. за його розпорядженням у м. Россош було повешено громадянку Ковальову В. П. Йовто, будучи начальником 413-г секци загону карабтергв, а згодом начальником жандармськогоуправлен­ ия альпшського корпусу, займався розвгдувальною роботою I насадженням агентура серед радянських громадян [...] » г .

1нший фпурант порушено! слДчими органами ГУПВ1 М В С С РС Р кримшально! справи, старший лейтенант Сальваторе Пеннкз, потрапив у радянський полон 23 ачня 1943 р.1 1 Там само. - Арк. 3 5 -3 5 зв .

2 Там само. - Арк. 137 .

поблизу м. Валуйки. С вою службу в ггалшськш армй П енш а розпочав у 1938 р. Як фах^вець-юрист, вш закшчив шестимь сячш офщерсыа курси та вже лейтенантом був зарахований на посаду командира взводу 34-го шхотного полку. У грудш 1939 р. Сальваторе демобЫзували в запас, але через рж у груди 1940 р. - знову призвали на службу до свого полку .

Згодом офщера перевели у штаб див1зй альпшських стр1льц1в «К ун еен се», з якою у серпш 1942 р. той 1 прибув на радянсько-шмецький фронт. ' « [...] Пент а на допитах показав, що вт, перебуваючи на тимчасово окупованш територи Радянського Союзу, був начальником секци карабтергв шалшсыап див1зи “Ку­ неенсе” Пент а здшснював арешти радянських громадян та учиняв грабунки. Н а хутор! Антошвка Россошанського району Воронезько! области вт заарештував 12радянських громадян, подальшу долю яких не встановлено. 3 щею ме­ тою вт використовував радянських громадян - зраднитв батътвщини, що служили в полщй, котрг тд його кергвництвом на окупованш радянськш територи розстрияли близъко 2 00радянських громадян .

Зверства I злодеяния, що 1х чинив вшськовополонений Пента, тдтверджуються доданою до справи документац1ею мкцевих оргатв радянськог влади I показаниями св!дк1в - радянських громадян []» * .

Автор цих рядюв добре о б 1знаний 13 системою 1 метода­ ми роботи сталшських спецслужб, а тому ми не маемо особЛИВИХ 1ЛЮ31Й ЩОДО СПОС061В отримання СЛ1ДЧИМИ потр1бно1 шформацп В1Д С 1ДК1В. Нав1ть якщо припустити, що накази В про поодинош чи масов1 розстрм и все ж вЦдавалися, то за вама шструкщями каральних оргашв (1 радянських також) робилося це в суворш таемнищ.

Виникае просте запитання:

зв1дки звичайним цив1льним громадянам, яю до всього ще й не знають 1 не розумш ть 1талшсько! та шмецько! мов, стали в^домими факти про те, що наказ розстр1лювати цивхльне на-1

1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 153 .

селения виходив саме В1Д ггалшських команд ир1в? Таку шформацта оперативники яюцо 1 могли отримати, то лише вгд вшськовополонених - ггалшських чи шмецьких. Проте жодних згадок про залучення до звинувачувальних висновюв матер1ал1в д о т г п в шших бранщв.у справах Гв1до Музггеллк Данте И овш о чи Сальваторе П ен н ю в доступних нам арх1вних документах знайти не вдалося. Залишаеться тальки припустити, що цей сценарш був розроблений шд час сл1дства самими ж таб1рними оперативниками з огляду на питом! шституцшш охоронш та безпековх функцп польово'1 жандармерй. Наостанок ще одне характерне спостереження - м кцева допом1жна полщ1я на окупованих територ1ях С РС Р Н1коли не шдпорядковувалася 1талшськш польовш жандармерп чи частинам талового забезпечення, а лише вшськовш чи цивгльнш шмецькш окупацшнш влад1 .

Пошук «ком пром ату» на 1талшських вшськовополонених розтягнувся на довп мкящ. До весни 1948 р. оператив­ никам табору № 62 вдалося з1брати щось под1бне лише на а мох бранщв. У бер езш 1948 р. готов1 С 1Д 1 матерхали на кашЛЧ ташв Данте Йовшо, Ш до Музггелл1, прем’ер-лейтенанта Сальваторе П енш а, а також 1хн1х сшвтаб1рник1в Гуерхно БакК1, Джузеппе Дз1джогп, Джузеппе Йол1, Едуардо ДеллаБоску було выправлено до Москви. В Оперативному управлшш ГУ П В 1М В С С Р С Р 1х ретельно вивчили 1 дали згоду на притягнення до криминально! вЫповЫальносп п’ятьох о с1б ' .

Сл1дч1 матер1али на вшськовополонених Г. Бакю та Д. Йол!

навггь зацйсавленим у якнайшвидшому залагодженш «справ и » московським оперативникам видалися занадто непереконливими. С тосовно решти шдготовлених для передач! до вшськового трибуналу звинувачувальних матер1ал1в, то у Ки­ ев! мали усунути «недопрацювання», оформити справи в1дпов1дно до вимог чинного Кримшально-процесуального ко­ дексу та узгодити притягнення ДО В1ДПОВ1ДаЛЬНОСТ1 В1ЙСЬКОвополонених 13 вшськовою прокуратурою1 2 .

1 Там само. - Арк. 185 .

2 Там само. - Арк. 184 .

Як нам тепер вДомо, фшал щеУ справи виявився ще менш сприятливим для оперативних пращвниюв. П рокурор вшськ М В С КиУвськоУ област1 дав санкцш на арешт 1 передачу суду вшськового трибуналу справ лише трьох ггалшських офщерхв - Д. Й овшо, С. П ен н ю та Г. Музтгеллк У червш 1948 р .

вшськовий трибунал вшськ М В С по КиУвськш област1 з формулюванням «за вшськов1 злочини» засудив каштана Гвхдо Муз1телл1 та прем’ер-лейтенанта Сальваторе П енш а до 25 рок1в позбавлення вол1 у виправно-трудовому таборь Каштана Данте Й овш о етапували до Воронежа, де вш також мав постати перед судом вшськового трибуналу

Л и С Т У В А Н Н Я 3 БА ТЬК 1ВЩ И Н О Ю

Для будь-яко1 людини, котра опиняеться в хзоляцй в умовах в язниц1 чи табору, е важливою можливкть отримувати шформацш 13 зовн!шнього св1ту та стлкуватися з рДними людьми. Не випадково ще на початку X X ст. право вшськовополонених на листування було в1днесено до ч1льно1 групи невщемних прав бранщв 1 лептим1зоване в текстах ГаазькоУ 1907 р. 1 Женевських 19291 1947 рр. м1жнародних конвенщй з питань вшськового полону. Сл1д наголосити, що бглышсть представниюв нацюнальних громад бранщв у радянських та­ борах для вшськовополонених, попри жорстку цензуру, свое право на листування могли реал13увати. Н1мщ, японц1, угорц1, румуни, фши, бранщ шших нацюнальностей 1 громадянства листувалися з рДними та близькими; хоч 1 р1дко, але все ж отримували кореспонденщю в1д друз1в 1 рашше репатр1Йованих товаршшв - колишнк сп1втаб1рник1в .

1нша ситуащя склалася з 1тал1Йськими вшськовополоненими. Спещальною вказгвкою М В С С Р С Р Ум було забороне­ но листуватися з рУдними 1 близькими на батыйвщиш1 Перебуваючи за тисяч! к1лометр1в в1д р1дноУ земл1 без можливосп отримувати та надсилати будь-яю поштов1 в1дправлення,

1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 277. 2 Там само. - Арк. 278 .

адже ГГаЛШЩ ВИЯВИЛИСЯ 130ЛЬ0ВаНИМИ В1Д ЗОВШШНЬОГО СВ1Ту, единим доступним шформацшним каналом для них залишалися офщшш повхдомлення радянсько! преси тарадю. В умовах, коли сталшське кер1Вництво валяко затягувало процес репатр1ацй окремих категорш 1талшських бранщв, заборона листуватися з рДними 1 близькими на батьювщиш робила психолопчний кл1мат у таборах просто нестерпним, до краю попршувала й без того напружене становище серед ггалшськоТ таб1рно! громади, провокувала стихшш протести 1 голодування. Вже згаданий нами вшськовий капелан, старший лейтенант Джованш Брев! на одному з допита заявляв:

« [...] Наше становище в полош значно попршуеться тим, що ми позбавлеш листування з батьювщиною [...]1 .

Окрем1 ггалшсыа бранщ, перебуваючи в таборах, р1зними способами намагалася таемно передати на батьювщину свош рДним 1 близьким, друзям та бойовим товаришам, державним урядовцям нотатки, листи 1 повхдомлення р13ного змхсту. 1снувало два найпоширенших способи передач!. Перший 13 них - легальне пощтове вДправлення через посередниюв. НаВН1сть подхбних спроб тепер очевидна. У тоталитарному С РСР уся вххдна чи виххдна закордонна кореспонденщя шддавалася обов’язковш 1 жорсткш цензур!, а отже, пройти сито тако! переварки М1г допомогти х1ба що випадок .

1нший, чи не найпоширеншшй сп ос1б т д п 1льного листу­ вання полягав у спробах передати листи на батьювщину че­ рез репатршованих вшськовополонених. Як видно з доку­ мента Оперативного в1дд1лу УПВ1 М В С Украшсько! РСР, под1бн1 ситуацп у кшвському табор! № 62 траплялися не так уже й рхдко. Нанриклад, пояснюючи своему московському кер1вництву причини переведения ггалшських вшськовополо­ нених у червш 1948 р. з табхрного В1дд1лення № 4 до шшого табхрного шдроздку, начальник вхддхлення ОпервЦдхлу УПВ1 М В С УРСР майор I. Дурняков писав: « [...] Причиною пере­ ведения ггалшщв 13 таборного в!дд1лення № 4 е неможливкть повно! 130ЛЯЦН !х вД основно! маси вшськовополонених, 1 Там само. - Арк. 278 .

у результат! чого неодноразово при вДправках на батыовщину [...] у репатр1ант1в виявлялися листа, адресован! в Гталйо [...]»

Батьки, дружини, брати 1 сестри полонених ггалшських солдат1в та офщер!в також намагалися писати до таборов, де, за шформацхею В1Д репатр!ант1в, продовжували утримувати 1ХН1Х р1дних. За даними таб!рного пункту вшськово! цензури, таю кореспонденцп були рЦ м стю, а якщо й надсилалися адресату, то лише через посередництво австршсько! чи шмецько'! фхлш Товариства Червоного Хреста. Наприклад, виявлеш на пункт! « В Ц » уЛ1ТКу 1948 р. ДВ1 ПОШТОВ1 ЛИСТ1ВКИ 3 прикршленими до них свгглинами були адресован! вже ведо­ мому нам лжарю-ххрургу, лейтенанту ггалшсько! армн Енр1ко Реджинато. Перша з них, датована 16 квхтня 1948 р., на­ писана на рекламной лиспвщ Нацюнального медикофармаколопчного ш ституту « С е р о н н о » .

А дреса отримувача: Хирург Енр1ко Редж инато Таб1р 7062/13, С Р С Р

16-04-48 Найкращг побажання вгдусгх. М и щодня чекаемо на повгдомлення про ваше повернення. У насусе добре. Передавай вгд нас вт ання т вош друзям, особливо Маньянг та Иол! 1 2 .

М и часто зустргчаемося з Ъстми дружинами. М и отримали т во! новини. Дякуемо. Цыунки в!д усгх, особливо вгд дгтей, як! часто мрт т ь побачити вже легендарного дядька!

Нери Друга адресована Енрйсо Реджинато й вилучена цензора­ ми у Киев1 лиспвка, цього разу вЦ матер! й дружини, була выправлена його товаришем Робертом через м ю ю Червоно­ го Хреста в австршському Зальцбурга 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221 .

2 1деться про вшськовополонених Джузеппе Й ол1 та Франко Маньяш, котр1 д о К1нця серпня 1946 р. утримувалися разом 13 Енржо Реджинато в та­ бор! № 171 (м. Суслонгер Маршсько! А Р С Р ), а згодом, те л я затримання в1д репатр1ацп, разом перебували у кшвському табор! № 62 (за даними: ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 18) .

Адреса вгдправника:

РобертАангер, Максглау, Лглхоф, Радецькг штрассе, 16, Зальцбург [Штамп вгддыення Червоного Хрестау м. Зальцбург]

–  –  –

П ро перехоплений цензурою лист вшськового капелана на адресу дипломатично! мкн свое! крайни негайно доповЬш тодхшньому заступнику мшктра внутр1шн1х справ С РС Р генералу-полковнику I. Серову. Роздратований таким нечуваним «нахабством » бранця, кер1вник спецслужби вимагав не­ гайно розслЦувати обставини написания Д. Брев1 цього звернення, а також домовитися з Мйпстерством закордонних справ С РС Р про притягнення вшськовополоненого до В1ДповЦальносп як «наклепника» 1 фашистського провокато­ р а » Зазначимо, що цим планам кер1вництва М В С не судилося бути реалхзованими. Радянське зовшшньополггичне В1домство, побоюючись чергового м1жнародного скандалу, не дало згоди на притягнення ггалшського священика до суду вшськового трибуналу, а в травш 1948 р. старшого лейтенан­ та Джованш Брев! було репатршовано1 2 .

–  –  –

Бранщ працювали на в1дбудов1 школи. Буд1вельний майданчик з’еднувався з житловою зоною табору единою огоро­ жею та мав посилену охорону Житлова зона табору являла собою калька ткних 1 неопалюваних бараюв. Будь-яю елементарш зручносп були вйсутш, бранцям не видавали навпъ простирадел, тому спали вони на голих матрацах, зроблених власними руками 13 тдручних матер1ал1в. Цжаво, що скарг в1д ггалшських вшськовополонених на побутов! умови та ре­ жим утримання ш таб1рна адмшктращя, ш кер1вш органи М ВС не отримували. За оцшкою працхвниюв УПВ1 М В С Украшсько! РСР, « [...] вшськовополонеш ггалшщ мають добрий зовшшнш вигляд, в стар1 одностро'1 [••]»1 2ОДЯГНеН1 В 1тал1Йських офхцерхв було право ДобрОВ1ЛЬН01 прац1, тому б ш ш п с т ь 13 них на р о б о т у не ходили.

1з 9 ггалшських оф1цер1в, я к 1 перебували в та бо р 1 в л к к у 1 9 4 8 р., на в и р о б ничому о б ’ект1 виявили бажання працю вати Т1льки дво е:

Ф ранко М а н ь я н !, яко го таб1рне начальство призначило ком андиром ггалш ського взводу-бригади, та А н тон 1о М о толло, к отрий працю вав слюсарем у ц ьом у «тр у д о в о м у колектив1» 3. К р 1м них, членами в и р о б н и ч о ! бригади були 1 м олодш их командир1в .

ще 16 вш ськовополон ен их рядових Анал1з виробничих показниюв калшських бранщв, наприклад, за червень 1948 р., засв1дчуе факт гх загалом добро!

прац1. Зокрема, бригадир Франко Маньяш виконував норму на 101 % .

Виробнич1 показники бетонника Фелгче Боелло сягали 105 %. Щ е крапц результата прац1 демонстрували слюсар1 Гуершо Бакк1 (103,5 %), Якоб Декасян (104,5 %) та Антон1о Мотолло (105,7 %). Так само перевиконали мкячн1 виробнич1 норми муляр1 Джино Каневар1 (101,3 %), Джованш Оселло (103,6 %); арматурники Чезаре Скелембрк (101,3 %) та Лелю Дзокай (102,6 %), а також подсобники Енршо Рабчер (101,2 %) таЛ ю двко Сколетт1 (101 %), Пауль Кроап (102 %) та Едуардо Делла-Боска (103 %). Зовам тршпси «недотягнули»

1 Там само .

2 Там само. - Арк. 278 .

3 Там само .

до виконання норми арматурники Антоню Сантанкло (99,4 %) та Джакомо Сардкко (96,6 %), а також Рудольфе Дефранческо, який працював гпдсобником (94,2 %). Через хворобу найпрший виробничий показник у червш 1948 р. продемонстрував Джованш Пасаф1уме - 68,5 % виконання норми Нескладш арифметичш п1драхунки показують, що середньомкячний показник виконання ггалшською бригадою виробничого плану у червш 1948 р. становив близько 100 % .

Однак добра праця в п о л о т зовс1м не означала такий самий добрий заробкок. Дхюч1 тарифш ставки вшськовополонених на буддвельних роботах 1 рДдко покривали витрати на утримання бранця в табор1 - 456 крб на мкяць. Сам1 пращвники табхрного персоналу шдрахували, що для того, аби вшськовополонений усе ж отримав на руки яккь гропн, вш мав виконувати мкячну виробничу норму в середньому на 120 % 34 .

Непрацююч! калшсыа офщери взагалх отримували симвоЛ1ЧН1 грошовх виплати. Так, щомкячна платня офщерського складу В1Д молодшого лейтенанта до капкана становила 10 крб. Офщери у званш майора 1 вище отримували 15 крб « П о т у г и » р е п а т р г а ц п 1 9 4 7 -1 9 4 9 р р .

Восени 1946 р. радянське кер1вництво вирхшило поверну­ та на батьювщину решту утримуваних у полон! калшських бранщв. Цього разу планувалося вДдпустити додому навпь тих, кого рашше за будь-яких умов утримували вхд репатрга­ цп' - офщерхв та о а б, як1 служили у «спещальних каральних, розвхдувальних 1 контррозвДдувальних формуваннях» .

18 жовтня 1946 р. заступник мшктра внутрш ш х справ С РС Р генерал-полковник В. Чернишов 1 заступник начальника тилу Збройних сил С Р С Р генерал-полковник В. Белокосков наГДА М В С Украши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 279 .

2 Робпники, як! мали 2-й тарифний розряд, на буд1всльних роботах отримували 10 крб 99 коп. на день. 1хш колеги з 3-м розрядом - 1 2 крб 38 коп., а працююч1 за 4-м розрядом - 14 крб 60 коп. (за данями: ГДА М В С Укруп­ ни. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 279) .

3 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 2 2 1.- Арк. 279 .

4 Там само. - Арк. 280 .

правили шдлеглим онстанцоям спецоальне розпорядження з цього приводу. Документ стосувався не лише оталшських войськовополонених - поверненню на батьковоцину подлягали бранцо неномецького походження близько 40 нацоональностей 1 краон. У 15-денний термш адмшострацп таборов 1 спецоальних шпиталов мали вивезти всох 1талшцов до Одеси (стацоонарний табор М В С С РС Р для вшськовополонених № 159) 1 Киева (стащонарний табор М В С С РС Р для вшськовополонених № 62). За вже водпрацьованою схемою перевезення потенцшних репатриантов мало водбуватися пасажирськими п о­ тягами под спецоальною охороною. Щасливчиков одягли у пристойно одностро'о та забезпечили харчами в дорогу * .

На подставо жовтневого 1946 р. ранения радянського кер1вництва з табору М В С С Р С Р для вшськовополонених № 62 на батыавщину було выправлено 19 раноше затриманих водрепатроаца оталшських бранцов. На жаль, 1 цього разу при­ емы! очокування тако! жадано! зустр1Ч1 з родними на батьковщино обшшли болышсть оталшських мешканцов таборних ба­ раков, яких продовжували утримувати в Киево. Станом на 14 квотня 1947 р. у 4-му таборному воддоленно режимноо уста­ нови № 62 ще знаходилось 19 вшськовополонених оталойцов1 2, а в серпно того ж року у таборо вже було 17 таких особ3. 24 вересня 1947 р. у ки'о'вському спецшпитало для войськовополонених № 1035 (сел. Пуща-Водиця) помер затриманий вод репатроацн та етапований до Киева з табору № 171 (м. Суслонгер Маройсько'о А Р С Р ) оталойський бранець 1тало Станоно 4 .

10 лютого 1947 р. уряд 1талн подписав з крашами - члена­ ми антиготлеровсько'о коалоцн мирный договор. Статтею 71 договору передбачалося, оцо « [...] оталойсько войськовополонено мають бути репатройовано якнайскороше, водповодно до угод мож окремими державами, хцо утримують цих войськовоРусский архив: Великая Отечественная война. Немецкие военноплен­ ные в С С С Р. Документы и материалы. 1 941-1955 гг. Т. 2 4 (1 3 -2 ). - С. 350 .

2 ГДА М В С Укра'ши. - Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 117 .

3 Там само. - Арк. 164 .

4 Там само. - Арк. 182 .

полонених, та 1тал!ею [...]» Одшею 31 сторш-шдписанпв угоди був 1 СРСР, що накладало на радянське кер!вництво зобов’язання, вщверто шнорувати як\ було дедал1 важче .

Проте й через р1к пкля шдписання мирного договору невизначешсть ситуацн з частиною Аалшських вшськовополонених, як1 ще залишалися в радянському полош, продовжувала загрожувати протестами бранщв, що все часйше набували оргашзованих форм. 20 липня 1948 р. московська газета «П ра вда » опублжувал^статтю шд назвою «Ф аш ист­ ски фальсифжатори та !х покровител1». Неочжуваним для адмннстрацп табору № 62 протестом ггалшських бранщв завершилося колективне читання Ц1С публ1кацп. Як згодом пояснювали його причину оперативш пращвники, « [...] 1таЙЦ1 зрозум1ли статтю [в газет1 “Правда”] так, що вони заЛ триман1 В1Д репатр1ацп за злочини 1 мають бути в1ддаш п1д суд [...]» 1 € вс1 шдстави вважати, що згадана акц1я протесту 2 .

була пов’язана з под1ею, про яку йтиметься нижче .

У липн1 1948 р. трупа 1з 15 ггалшщв вщмовилась виходити на роботу, оголосила страйк 1 голодування. Голодний страйк у 9-му таб1рному в^ддгленн! тривав 8 дн1в3.1мов1рно, спочатку цей таб1рний «е к сц е с» був сприйнятий оперативними прац1вниками УПВ1 М В С СРСР як шанс водночас покшчити з надокучливими 1тал1Йськими бранцями, выправивши 1'х за колючий др1т швшчних табор1в за звинуваченням в орган1зованому груповому саботаж!. 1накше як можна пояснити той факт, що вже в другш декад! липня 1948 р. заступник м1Н1стра внутрпншх справ Украши генерал-майор А. Булига над1слав до Москви посп1хом з1браш С 1Д 1 матер1али з пропозиц1ею ЛЧ притягнути до кримшально!' в1дпов!дальност1 «за саботаж на виробництв!» вс1х без винятку учасниюв акцп протесту .

В Оперативному управлшш ГУПВ1 М В С СРСР збагнули, що такий поспхх може ще бгльше зашкодити 1 без того зхпсованому м1жнародному 1М У краши, а тому виршили шукати 1ДЖ 1 М и р н ы й д о г о в о р с И та л и е й. - М.: О Г И З - Г о су д а р ст в е н н о е и з д -в о п о ­ л и т и ч е ск о й л и т -р ы, 1 9 4 7. - 2 4 2 с .

2 Г Д А М В С У к р а ш и. - Ф. 5. - О п. 2. - С п р. 2 2 1. - А р к. 2 7 8 .

3 Т ам са м о. - А р к. 3 1 5 .

поради у Головнш вшськовш прокуратур! СРСР. Помхчник прокурора вшськ М В С С Р С Р полковник Леонов пояснив свош колегам-оперативникам, що вЫдавати гад суд за саботаж одразу 15 вшськовополонених, та ще й у «груповш справ1», е верхом недощльност1 та непрофесюналхзму й лише зашкодить виконанню завдань, поставлених перед ГУПВ1 М ВС СРСР у р о б о й з ггалшськими вшськовополоненими. Натомкть прокурорський пращвник радив « [...] видхлити 3 -5 призвЫниюв-оргашзаторхв 1 судити [...]». Прислухавшись до Н1С поради, заступник начальника Оперативного управлшня ГУПВ1 М В С С РСР просив керхвництво М В С Украшсвко!

РСР доручити оперативному вщдглу табору № 62 «[...] про­ вести ретельне, квал1ф1коване розслщування у справ1 3 -5 призвЫниюв-оргашзаторхв калшщв 1 весь матер1ал зх звинувачувальними висновками, санкцюнованими прокурором вшськ М В С УРСР, до 1 серпня ц[ього] р[оку] надклати до Оперативного управлшня ГУПВ1 М В С С Р С Р [...]»

Не можна сказати, що адм!н1страц1я та оперативники кшвського табору з ентуз1азмом узялися виконувати наказ мос­ к овск ого кер1внидтва, адже, як шхто шший, усвхдомлювали всю його проблемнкть. За той короткий час, що був выведе­ ний для слхдства, 31брати компрометуюч1 матер1али на людей, единою провиною яких було бажання свободи, виявилося неможливим. П ро це свхдчить датований 4 серпня 1948 р. листнагадування про необххднкть якнайшвидшого виконання дорученого завдання, надкланий з УПВ1 М В С УРСР на адресу заступника начальника табору № 6 2 г. Письмове нагадування, мабуть, справило вплив - уже за два дш документа на звинувачених у справ1 ггалшських вшськовополонених-саботажниюв лягли на сил прокурора вшськ М В С Кшвсько!' область Проте останнш розчарував своУх колег хз сум1Жного вщомства, В1Дмовивши у санкцп на арешт звинувачених 1 пославшись при цьому на вказ1вку Головно! вшськово! прокуратури С РС Р \ 1 Там с а м о. - А р к. 3 0 4 .

2 Там с а м о. - А р к. 3 0 6 .

3 Т ам с а м о. - А р к. 3 0 7 .

Справа остаточно затяглася. № в серпш, ш навйъ у вересш 1948 р. працшники оперативного В 1ддхл у табору № 62 с л 1 д ство заверш ит не змогли. Ильки 16 жовтня того ж року на адресу заступника начальника Оперативного В1дд1лу УПВ1 М В С У РС Р майора I. М. Дурнякова надшшов лист, у якому ПОВ1ДОМЛЯЛОСЯ про ДОПИТ трьох « найактившших 1 ЗЛ1СНИХ саботаж нию в», серед яких: сержанти Лелю Дзокай, Чезаре Скелембрп 1 рядовий Джакомо Сардкко. Подтвердивши сво!

попередш свщчення, ус1 трое фиуранйв ш абровано! спецслужбктами «сп р а в и » в1дмовилися визнати себе винними в саботаж!, не вказали на жодного 31 св о й товариппв 1 катего­ рично в1дмовилися шдписувати протоколи допиту. Стало остаточно зрозумьлим, що слддство зайшло в глухий кут. Щ оправда, певн1 шдстави для оптим13му кшвським оперативни­ кам залишала одна обставина. П1д час розробки фпуранпв справи про саботаж на виробнищш С 1Д 1 звернули увагу на ЛЧ те, що нечисленш компрометукга матер1али на цих ос1б стосуються 1х перебування на окупованш територн Воронезько!

облает! Росп. Ухопившись за цей факт, адмшктращя табору № 62 запропонувала своему кер1вництву в УПВ1 М В С УРСР порушити перед М осквою питания про дощльнкть етапування б1льшост11тал1Йських бранщв до стацюнарного табору М В С С РС Р для вшськовополонених № 82 (м. Воронеж) Однак цього не сталося, а йалшеыа бранщ, як 1 ран1ше, залишалися в столищ Украши .

Черговий спалах настрой протесту серед затриманих в1д репатр1ацн на батьювщину 1тал1Йських в’язн1в табору № 62 документи оперативного в1дд1лу УПВ1 М В С У РС Р фжсують у вересш 1949 р. 1х причиною стала опубл1кована в радянсыай прес1 заява Уповноваженого Ради Мшктр1в СРСР з репатр1ацп генерала-полковника П. I. Голжова про те, що, мовляв, репатр1ащю в1йськовополонених калшщв з терито­ рн С Р С Р повнктю завершено. Найбйьшим «ек сц есом », що трапився з цього приводу, стало голодування, оголошене1 1 ГДА М В С Украши. - Ф. 5. - О п. 2. - Спр. 221. - Арк. 315 .

вшськовополоненим, майором ггалшськоТ армп Альберто Масса. Ж одш умовляння таб1рно! адмшктрацп результату не дали, 1 бранець продовжував в1дмовлятися в1д !жь Як пояснював у спещальному повгдомленш своему кер1вництву заступник начальника табору, вшськовополонений в1дмовився припинити голодування « [...] шд приводом нев1ри у свое повернення на батьювщину, а тому [з його сл1в] вш не бажае бЫыне жити [...]», Фшал цього протесту виявився щлком очжуваним - знесиленого бранця було выправлено до шпиталю ' .

26 кв1тня 1948 р. на 1м’я заступника начальника УПВ1 М В С У РС Р майора державно! безпеки О. Максютенка надшшов шдписаний заступником начальника табору № 62 полковником Михайленком висновок, зпдно з яким пропонувалося репатршвати 22-х калшських бранцхв 1 Як не 2 .

1ДЧ1 органи, проте 1м так 1 не намагалися оперативн1 та СЛ вдалося знайти жодних компрометуючих матер1ал1в на цих людей. У цш груп1 репатр1ант1в н а р е п т мали в1дбути на батьк1вщину: колишнш в1Йськовий капелан див1зп альп1Йських стрхльщв « Юл1Я», старший лейтенант Джованнх Брев1; бранець нацистських 1 радянських табор1в, рядовий А нтоню Сантан1ело; старший сержант Спартак Спольверон1; л1кар-х1рург, лейтенант Енржо Реджинато, а також колишнш командир одш е! з р о т гнхотно! дивхзп « С ф о р цеска», кап1тан Джузеппе И о л 1 3. П роте « о д и с с е я » наших геро!в у радянському полон! на цьому не завершилася. Ще понад мкяць спецслужби й чиновники М гактерства закордонних справ С Р С Р установлювали та перев1ряли факт 1 Там само. - Арк. 163 .

2 У списку значилися: Спартак С польверош, А н тон ю Санташело, Нйсоля Руссо, Джино Кансвар1, Якоб Декасян, Лелю Дзокай, Джованн Бревк А н ­ тонио Мотолло, Джованш Оселло, Дж акомо Сард1ско, Доменжо Суппа, Аль­ берто Масса, Енржо Реджинато, Пауль КроаЛ, Джузеппе Йол1, Рудольф Дефранчесю, Фел1че Боелло, Гуершо Бакк1, Франко Маньян1, Чезаре Скелембрж, Джованн1 Пасаф1уме та Людвно С к ол егп (за даними: ГДА М В С Украши. Ф. 5. - Оп. 2. - Спр. 221. - Арк. 199) .

3 Там само. - Арк. 199 .

належносп репатр1анпв до громадянства 1талн Як вияви ли оперативники, один 13 кандидате на репатр1ащю Паул!

Кроат1 хоча й виявився етшчним 1талшцем, проте був гро мадянином Н1меччини, служив у вермахт! та мав вшськов звания обер-ефрейтора *2 .

Гснують певш розб1жносп в статистищ чисельност1 1та лшських вшськовополонених на територй УкраТни у друга половиш 1948 р. За даними довЦки « П р о наявшсть кпанщв та гталшщв у таборах М В С наУкра'пп», станом на 1 серпня 1948 р. у режимних установах ^П В 1 М В С У Р С Р утриму валося 35 ггалшщв. 1з них: у кшвському табор1 № 62 затриманих В1д репатр1аци бранщв, а в табор1 № 159 I О деа - 7 в1йськовополонених, яю пройшли ф1льтрац1ю тг очшували выправления на батыавщину3. Водночас у виявленш нами в Т1Й же арх1внш справ1 «Д о в !д ц 1 про утриманш В1йськовополонених 1талшц!в у табор! М В С № 6 2 » йдетьс^ про те, що на вЦому дату в табор1 перебувало 25 етшчню 1тал1ЙЦ1в, з яких двое - австр!Йсыа громадяни 4 .

У 1949 р. репатр1ац1я небагатьох залишених у таборах колишн1х вшськовослужбовщв АКМ 1К не проводилася. П р о­ те у кшвськш режимн1й установ! № 62, як 1 ран1ше, концентрували й проводили ф1льтрац1Ю вшськовополоненихр13нт нац1ональностей, я и вказали на свое 1талШське громадянство. За даними «А к та перев1рки агентурно-оперативно!

роботи табору № 6 2 », станом на 15 березня 1949 р. у йоге в1дд1леннях, а також у спещальному шпитал! № 2686 (м. Б1лг Церква Кшвсько! обл.) утримувалося 37 в1Йськовополонених - громадян 1талп. Б1лышсть 13 них становили бранц1 шмецько1 (15 ос1б) та австршсько1 (14 ос1б) нац10нальностей а 8 бранщв проходили в статистищ УПВ1 М В С У РС Р я* особи «ш ш их нацюнальностей» 5 .

–  –  –

1з пёдсумкового звёту Управления Уповноваженого Ради Мёнёстрёв С РС Р з репатрёацёё вёд 1 грудня 1952 р. випливае, що заперёод 1945-1951 рр. на батькёвщину було репатрёйовано 18 940 вёйськовополонених та штернованих ёталёйцёв .

При цьому динамёка репатрёацёё малатакий вигляд: за 1945 р .

додому повернулося 15 983 бранцё; у 1946 р. - 2723 особи; за 1947 р. - 27 осёб; у 1948-му - 13 вёйськовополонених та ёнтернованих; у 1949 р. репатрёацёю ёталёйцёв не проводили;

у 1950 р. додому повернулося 167 бранцёв, а наступного року - 27 осёб '. 1з офёцёйних даних Г У П В 1М В С СРСР мае­ мо дещо ёншё цифри репатрёйованих ёталёйцёв. Так, станом на 1 лютого 1947 р. на батькёвщину було повернуто 21 076 ёталёЙСЬКИХ ВХЙСЬКОВОПОЛОНеНИХ г. 1з Д0П 0В1ДН 01 записки М1Н1стра внутрёшнёх справ С РС Р С. Н. Круглова членам радянського уряду про результати р обота його ведомства з еноземними вейськовополонсними та ентернованими вед 24 травня 1950 р. випливае, що упродовж 1945-1950 рр. з режимних установ М В С С РСР було репатршовано 2197 вшськовопо­ лонених ёталёйськоё армёё3 .

У 1950-1954 рр. табори М В С СРСР для вёйськовополонених на територёё Украёнськоё РСР продовжували активно використовувати як транзитнё, для проведения фёльтрацёё та наступноё репатрёацёё етнёчних ёталёйцёв ё громадян 1талёё .

8 жовтня 1950 р. Рада Мёнёстрёв С РС Р ухвалила Постанову за № 4206-1780с « П р о репатрёацёю з СРСР 26 ёталёйських гро­ мадян». На виконання цього рёшення мёнёстр внутрёшнёх справ С РС Р генерал-полковник С. Н. Круглов 13 жовтня 1950 р. пёдписав наказ за № 0696. Вёдомчий нормативний припис ставив перед пёдлеглими чётку вимогу: « [...] Звельнити в жовтнё 1950 р[оку] з табору № 62 ё спецшпиталю № 5807

–  –  –

та репатрхювати з СРСР 26 вшськовополонених й штернованих налшських громадян [...]». Поверненню на батыавщину шдлягали 23 колишш солдата вермахту - уродженщ та мешканщ ГКвденного Т 1ролю, а також двое ггалшських вояюв 1 один етшчний ггалкць 31 статусом штернованого. Репатр1ащю ггалшських громадян передбачалося провести за звичною схе­ мою - через табхр Управлшня уповноваженого Ради Мшктр1в С РС Р з репатр1ацп Я9 304 (м. Скет, Румунхя) Пкля проведения репатрхацп 61льшост1 вшськовополонених угорщ в, румушв, австршщв, ггалшщв, а також бранщв шших нечисленних нацюнальних контингенпв кшвський (№ 62) та одеський (№ 159) стацюнарш табори прак­ тично знелюдшли. 16 грудня 1950 р. союзний мш ктр внутр1шн1х справ С. Н. Круглов шдписав наказ за Я9 00716 про розформування до 30 ачня 1951 р. обох режимних установ. У Киев1 М В С залишило Д1ючим лише табхрне видЫення № 2 (сел. Дарниця), шдпорядкувавши його безпосередньо В1дд1лу у справах вшськовополонених та штернованих М В С У Р С Р 1 Утримували тут рхзномовну й багатолику гро­ 2 .

маду бранщв, серед яких були транзита! репатрганти, засуджеш й таю, що перебували шд слхдством, а також вшськовополонеш, затримаш в1д репатр!ацн через хворобу, оперативний штерес, полггичш чи хдеолопчш мотиви .

У грудш 1953 р. до цього таб!рного вхддхлення надшшла нова парт1я 1тал1йц1в-репатр1ант1в. Це були вшськовополонеш, знят1 з потяпв на зал1зничнш станцй Чоп, а також бран­ ей, як1 ранние утримувалися в специальному таб1рному в1дД1ленн1 для шоземщв «Волголага» (Ярославська обл., 1чня 1954 р. 18 13 них було выправлено з Киева РРФСР). 12 С до Ггалн 3. Остання трупа репатр!ант!в-1талшщв з таборного В1дд1лення № 2 вирушила на батьювщину 9 лютого 1954 р. 4, а вже наступного дня зона табору спорожшла остаточно .

1 ГДА М В С Украши. - Ф. 45. - Оп. 1. - Спр. 240. - Прим. 21. Арк. 1-3 .

2 Там само. - Спр. 235. - Прим. 80. - Арк. 1-2 .

3 Там само. - Ф. 7. - О п. 1. - Спр. 539. - Арк. 2,9 .

4 Там само. - Спр. 540. - Арк. 5 7-58 .

Останшм ггалшським вшськовополоненим, який поки­ нув територпо УкрашськоТ РСР ильки 12 вересня 1 9 5 6 р., був душевно хворий А. Тонет. Трапилося так, що в перюд л1кв1даци таборного В1дд1лення № 2 М В С УРСР у а ч ш лютому 1 9 5 4 р. вш разом 31 ще одним бранцем перебували на стацюнарному лйсуванш у Кшвськш псих1атричнш лжарш 1мен1 1. Павлова *. Очевидно, про цю людину просто забули, а через два роки випадково виявили та выправили на батьювщину1 2 .

Епглог Так майже непомгтно доб1гла кшця драматична к т о р 1я перебування Аалшських вшськовополонених у радянських таборах на територп Украши. Незважаючи на важы й трапчш роки полону, репатр1йован11тал1ЙЦ1 на все життя зберегли в пам’я п не лише табори, нашвголодне 1снування 1 тяжку працю, а й тепл1 згадки про прив1тних 1 працелюбних людей 13 «К раш и С О Н Я Ш Н И К 1В » .

Спогади про роки полону залишили й деяю геро'Г нашого нарису. Наприклад, л1кар-х1рург Енршо Реджинато шсля повернення на батьювщину аж у 1 9 5 4 р. написав книгу спогад1в « 1 2 рок1в полону в С Р С Р » 3, а п оим займав висок!

посади у вшськовш медичн1й служб! - зокрема, з 1 9 6 6 по 1970 рр. очолював саштарну службу нацюнального корпусу караб1нер1в 1талй. За свою самовхддану лхкарську працю в таборах, порятунок бранщв р1зних нацюнальностей синьйор Енр1ко був нагороджений багатьма ггалшськими в1Йськовими в1дзнаками, «Х р естом за заслуги» ФРН, а по смерп у 1 9 9 0 р. - румунським Орденом 31рки .

1 Докладная записка об исполнении указания М ВД С С С Р о направле­ н и и контингента лагерного отделения № 2 М ВД У С С Р д л я дальнейшего со ­ держания в лагерь М ВД № 1 4 4 (1 8 января 1 9 5 4 г.) / / Г Д А М В С Украши. Спр. 5 3 9. - А р к. 9 1 .

2 Галицкий В. Трагедия итальянских военнопленных на Восточном фронте. - С. 126 .

Ке$та1оЕ.




Похожие работы:

«бульон с луком и мясом "тутиаш", пельмени в форме полумесяца "пелмен" и печенье "катана" (Телеуты встретили Новый год. Беловский вестник, 02.04.2015). Информация на страницах газет выступает в качестве "инструмента воздействия на когнитивные сферы человека...»

«УДК 323(479):008 Манапова Виолетта Эльдаровна кандидат философских наук vmanapova@mail.ru Violetta E. Manapova candidate of philosophic sciences vmanapova@mail.ru ДИАЛОГИЗМ ВОСТОЧНОЙ КУЛЬТУРЫ В ПРОШЛОМ И В СОВРЕМЕННОСТИ DIALOGIZM OF ORIENT CULTURE IN THE PAST AND NOWADAYS Аннотация. В данной статье...»

«DOI: 10.30570/2078-5089-2018-91-4-122-139 Л.Г.Фишман КАПИТАЛИЗМ И КУЛЬТУРА1 Леонид Гершевич Фишман — доктор политических наук, профессор, главный научный сотрудник Института философии и права УрО РАН (Екатеринбург). Для связи с автором: lfishman@yandex.ru. Статья подготовлена в рамках работ по исследоАнн...»

«НЕОДНОЗНАЧНОСТЬ МАССОВОЙ КУЛЬТУРЫ Автор: Н. Г. ХОРОШКЕВИЧ ХОРОШКЕВИЧ Наталья Геннадьевна кандидат социологических наук, доцент Уральского федерального университета (E-mail: natalin_gx@r66.ru). Аннотация. В статье рассматривается воздействие массовой культуры на человека. Термин массовая культ...»

«Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение города Абакана "Средняя общеобразовательная школа №5" РАБОЧАЯ ПРОГРАММА ПО ПРЕДМЕТУ "ЛИТЕРАТУРНОЕ ЧТЕНИЕ" ДЛЯ 4 А КЛАССА Разработала Новик...»

«Коммуюrкативные СТИJШ моrут различа-rъся и по количественному параме-rру. Речь идет о функциях собствеюю речи и молчания как отсутствия речи. Так, в европейских кулыурах молчание в СIП)'ации общения с малознакомыми или даже незнакомыми людьми не поощря­ ется и счи...»

«УДК 796.01:642.5 лифановская е. в., бакалавр Голубева Т. Б., канд. техн. наук, доц. УслУГи ЭкоПиТаНиЯ ПредПриЯТиЙ сеЗоННЫХ видов сПорТа 1 Рассмотрена проблема внедрения экоконцепции на предприятия общественного питания, расположенные на локациях сезонных видов спорта Свердловской области. Преимущества...»

«НАЦЫЯНАЛЬНАЯ АКАДЭМІЯ НАВУК БЕЛАРУСІ Дзяржаўная навуковая ўстанова "ЦЭНТР ДАСЛЕДАВАННЯЎ БЕЛАРУСКАЙ КУЛЬТУРЫ, МОВЫ І ЛІТАРАТУРЫ" філіял "ІНСТЫТУТ МАСТАЦТВАЗНАЎСТВА, ЭТНАГРАФІІ І ФАЛЬКЛОРУ ІМЯ КАНДРАТ...»

«Хабибуллина Алсу Эдвардовна преподаватель Набережночелнинский институт (филиал) ФГАОУ ВПО "Казанский (Приволжский) федеральный университет" г. Набережные Челны, Республика Татарстан ИЗУЧЕНИЕ П...»

«ФИО Название проекта Описание проекта Город Шарапова "Мульт-Яшка" "Мульт-Яшка" это социальный проект, СевероЕкатерина направленный на творческую реабилитацию, Западный Олеговна профессиональную ориентацию и социальную округ, город адаптацию детей и подростков с огра...»

«ПОЛОЖЕНИЕ о проведении чемпионата и первенства среди юниоров 2001-2002 г.р. и юниорок 2002-2004 г.р. Амурской области по плаванию (номер-код вида спорта: 007 000 1611Я) г. Благовещенск 1 8 -2 1 декабря 2018 года 1.1 Спортивное меропр...»







 
2019 www.librus.dobrota.biz - «Бесплатная электронная библиотека - собрание публикаций»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.